#2
Ну привіт. На рахунок конкурсу, не знаю для чого мені той набір 😄 але ось така була історія…
Одного прекрасного зимово дня, коли я цього всього найменш очікував, до мене прийшло сповіщення від Couchsurfing. Не зволікаючи, щоб не заставляючи моїх майбутніх гостей довго чекати на відповідь, я з великою цікавістю поринув у додаток.
Моєму здивуванню не було меж, коли я побачив запит на вписку. Багато з вас це прочитавши, може задатись цілком логічним запитанням - охреніти, запит на вписку його здивував, а що ти думав? Що зараз тобі тройнічок там запропонують? Не погана ідея, але історія трохи не проте…
З цього моменту думаю і почались мої пригоди. Це був запит від двох неперевершених киянок, які хотіли провести Новий Рік у Львові в компанії не знайомців. Після не тривалого спілкування ми обоє зрозуміли, що нас по переду чекає цікава авантюра.
Коли настав «цей день», хтось все ще готував олів’є, хтось готувався “завтра” починати нове життя, а я вийшов зустрічати чарівних гостей.
Саме святкування нічим особливо не запам’яталось. Нє - нє - нє, я знаю про що ти подумав маленький збоченцю, але ми цілком культурно провели новорічну ніч і навіть не були в гамно.
Ось і минув Новий Рік, від сьогодні нове життя, піду в зал, почну читати глибоко інтелектуальні книги, здорово харчуватись та багато іншої херні якої я звісно навіть не збирався робити. Але зміни вже були не за горами.
Коли мої друзі роз’їхались, Віка (назвемо її так) вирішила залишитись ще на декілька днів, щоб більше дослідити місто Лева. Всі ж ми знаємо, який Львів прекрасний особливо в зимовий період (але як потім з’ясується, зовсім не Львів її спонукав до такого рішення 😏). Успішно відправивши своїх друзів та її подружку назад по домам, ми нарешті залишились на одинці.
Ось тут в мене і почався найромантичніший період в моєму житті 🥰, вечірні прогулянки прекрасним містом, вулиці музиканти, милі походи за ручку, поцілунки і думаю ваш набір з конкурсу також був би у пригоді 😄.
Ось вже минув тиждень після Нового Року, але вона досі не повернулась у своє рідне місто. За такий не тривалий період, ми встигли прив’язались один до одного, але свідомо розуміли, що розлучення піде обом на користь… Але вже після тижня спілкування на відстані ми зрозуміли - нам бракує один одного, а холодні телефоні розмови, чи бездушні повідомлення у месенджерах не замінять нам теплих обіймів. Проте як ви розумієте, була одна проблема, нас розділяли пів тисячі кілометрів.
Минуло ще декілька холодних зимових днів (та, реально холодних 🥶, а не та херня що зараз) і я вирішив піти на серйозний крок, запросити дівчину на спільне проживання. Дівчину, яку я ще місяць тому навіть не знав. Дівчину, без якої я не представляв своє життя. Ще через тиждень холодної зими, я вже заносив її важкі валізи до нашої квартири…