1917

Фільм кінорежисера Сема Мендеса. Мабуть, одна з найвідоміших його робіт це "Координати Скайфол".

Кінострічку знімають з прокату 20 лютого, тож пишу майже одразу вийшовши з кінотеатру.

Вступ

Фільм розповідає про пригоду двох солдатів збройних сил Британської імперії: Тома Блейка та Вілла Скофілда. Одного літнього ранку, 6 квітня, 1917 року їм доручають важливе завдання - через тили німців, котрі покинули свої позиції, дістатися іншої ділянки Західного фронту, щоб передати листа командуючому 2-м батальоном Девонширського полку. Суть полягає в тому, що повітряна розвідка повідомила: німці відійшли не просто так, вони облаштовуються на новій лінії укріплень, щоб накрити британців, які збираються наступати, вогнем артилерії.

Телефонні кабелі німці перерізали, тож просто зателефонувати хлопцям з Девонширського полку командуючі не можуть. 1600 солдатів можуть втрапити у пастку   ̶Ж̶о̶к̶і̶р̶а̶ німців. Через те, що в тому полку служить брат Тома Блейка, він почуває особливу відповідальність і, беручи Вілла, прямує точно у ворожі тили.

Моя думка

Фільм мені дуже сподобався.

Треба сказати, що тут ви не знайдете сильних персонажів, гострого конфлікту інтересів, чи щось подібного. Погляду "з іншої сторони" теж нема: німці, вороги головних героїв, зображені однобоко, але не настільки, щоб приїдалось.

Проте, цей фільм саме про зображення тої війни. Фільм виграв Оскар за кращі спецефекти і недаром. Картинка просто чудова. Трупи, котрі заповняли покинуті траншеї, здавались настільки реальними, що зал охнув, коли один з героїв, Вілл, випадково вліз рукою у розламану грудь вбитого німця. Нам постійно через дрібниці показують жахи Першої світової. Рука випадкового солдата, що стирчить з-під завалу землі, кинута якимось дитям лялька в покинутому будинку, тіло вбитого собаки. Це лише кілька прикладів. Будується справжня атмосфера.

Стрічка мене заставила хвилюватись за головних героїв. Я, на якийсь час, став реально боятись закритих приміщень, які героям доводилось перевіряти на предмет сховавшихся ворогів, чи пастки.

І я видихав, коли Том і Вілл знов виходили на вільний простір, де все було видно і їм нічого не загрожувало.

"1917" дивишся на одному подиху. Цього режисер досягнув завдяки прийому "фільм одним кадром". З першої сцени і аж до титрів був лише один перехід. Це справді дивовижно і робить стрічку нескучною, навіть не помічаєш як минув час.

А ще там є Баттерскотч Циннамон. Правда у другорядній ролі, його на екрані показали не більше хвилини, здається.

Ітог

Тож, підсумки:

Сюжет 5/10 - просто типова зав'язка, підходить для будь-якої картини про війну.

Візуал 10/10 - якщо комп'ютерну графіку не видно - це добра графіка.

Режисура 10/10 - за один кадр і відсутність переходів.

Саспенс 8/10 - за те, що люди не помічали відсутність переходів, бо хвилювались.

Персонажі 5/10 - типові персонажі, нічим не виділяються.

Акторська гра 8/10 - за те, що я міг співчувати навіть таким персонажам.

Середня оцінка 7.6 солдатських фляг з молоком з 10-ти.

На цьому все, дякую за увагу.