18

Переяславська рада (8 січня 1654 р.) - загальна військова рада, скликана гетьманом Б. Хмельницьким у м. Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Україною та Московською державою.

Під час національно-визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького 1648-1657 рр. уряд Гетьманщини підтримував дипломатичні стосунки і укладав воєнно-політичні союзи з багатьма державами - Кримським ханством, Туреччиною, Московською державою, Молдавією та ін. Постійні зради Кримського ханства, ненадійність з боку інших союзників штовхали гетьмана на підтримання тісних контактів з Москвою, яка була зацікавлена у зростанні свого впливу в Україні.

Саме в такому напрямку пожвавилася дипломатична діяльність гетьманського уряду. Зустріч і переговори, вручення царської грамоти і клейнодів відбулися на раді в Переяславі 8 січня 1654 р.

Переяславська рада лише започаткувала оформлення московсько-ураїнських відносин, бо письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити подальші переговори.

У Переяславі відбулася 8.1.1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. В ній взяли участь предствники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства. Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовнство мало привести їх до присяги.

Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор - хоругву, булаву та шапку.

У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав - України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б. Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України.

Особливістю українсько-московського переговору було те, що він уявляв собою групу документів від кожного зі станів - ніби окремі угоди від духівництва, міщанства, козаків. Козацька угода складалася з 23 статей від імені гетьмана і Війська Запорозького. Основна ідея цих статей - установлення таких міждержавних відносин, за яких Україна залишатиметься як внутрішньо, так і зовнішньо самостійною.

Згідно з Березневими статтями (так називають узгоджені 17 статей):

* гетьмана й старшину козаки мали обирати на раді;

* українська адміністрація та суд лишалися самостійними й не підпорядковувалися Москві;

* збирання податків покладалося на український Військовий скарб;

* кількість козацького війська встановлювалася 60 тис. осіб.

Під час Переяславської Ради не було укладено жодного офіційного правового акту, відбулася лише одностороння присяга гетьмана та козацької старшини.

Умови українсько-московького договору 1654 р. загалом (за умови дотримання) були взаємовигідними. Водночас договір був незавершеним, недосконалим, діяв лише кілька років і незабаром через недотримання його російською стороною фактично втратив чинність.