#18

Домашнє завдання від @anonymousauthorsclub

Це було спринт завдання з таймлайном на 7 хвилин.

Найгірший подарунок, зроблений навмисне

Я не вважаю себе злою людиною, нууу хіба що трохи. Іноді трохи зла аж ніяк не помішає. А іноді злість та гнів, це краще замість болю та страждання. Саме так я вирішив попрощатись з цією дівчиною, яку по необачності впустив в своє життя. Ну буває так, що зробиш. Думаєш, що бачиш щось одне, і ось уже готовий, робиш глибокий вдих, а потім світло розсіюється, і ти бачиш взагалі щось не знайоме. А по тілу пробігається тверезе відторгнення.

В неї день народження, 21 лютого. Я добре пам'ятаю. Що вона хотіла кружку. Таку круглу та велику, щоб втамовувати літрами свій фетиш на чай. Супер. Іду в крамницю, вибираю найгіршу керамічну чашку. Потім вдома розмальовую її ручками, десь затираю фарбу, лишаючи неакуратні сліди. Відламую ручку. А потім взагалі розбиваю її. І склеюю назад, але тільки так, щоб один необережний рук, і вона в друзки.

Оксана як почула, що я хочу зустрітись, прилетіла мало не за 20 хвилини, з іншого кінця міста. Я щось кинув їй на кшталт вітаю, навіть полінувався взяти подарунковий пакет. Просто простягнув, зі словами "на". Вона якогось чорта вся засвітилась. Взяла цю померлу вже чашку, стала розглядати її, так наче, все те, що я старався зіпсувати, було абстракцією якогось відомого художника. А потім побігла ставити чайник, бо хотіла випробувати напевне чашку. І тут я вже захвилювався, бо я хотів зробити найгірший подарунок, а не полишати на її тілі опіки. Тому як тільки вона на кухню, я з важким зітханням, скинув ту чашку на землю, щоб повернути її до первинного стану. І попиваючи чай, вислуховуючи її белькотіння, думав над наступною версією найгіршого подарунка.