1651
Літо 1651 року виявилось вкрай тяжким для військ Богдана Хмельницького та охоплених революційними подіями українських земель. Наприкінці червня відбулась Битва під Берестечком, у якій козаки зазнали поразки. В липні в бік Чернігова та Києва почав свій наступ гетьман литовський, князь Януш Радзивіл, більшу частину військ якого складали литвини (тодішня самоназва білорусів). З огляду на те, що Чернігів був добре укріпленим, гетьман не наважився його штурмувати. Станом початок серпня Києвом покотились чутки про імовірне захоплення міста в наступні тижні. Почалась паніка - кияни збирали цінне майно і виїжджали з міста. Ті, хто не мав такої можливості, намагався сховатись за стінами монастирів. Чутки виявились правдою - 4 серпня війська Радзивіла зайшли в місто. Міська верхівка та ключові представники тогочасного духівництва, зокрема митрополит Сильвестр Косів, попросили полковника Антіна Ждановича та козацькі загони вийти з міста, аби вберегти його від руйнувань, та прагнули домовитись з гетьманом литовським про спокійний постій його військ в місті. Князь урочисто в'їхав до міста, побував на молебені в Святій Софії, а ще суворо заборонив чинити в місті грабунки та інші безчинства. Наказу вистачило буквально на пару днів - військові взялись за своє, почались грабунки та пожежі, яким вже важко було запобігти. Місто війська Радзивіла і сам гетьман облишили 2 вересня, лишивши по собі згарище. До того ж, гетьман наказав вивезти до Литви церковні цінності з київських монастирів.
Документ із засвідченими збитками міська влада склала в листопаді. Ще до цього факту кияни почали повертатись до своїх домівок. Місто так сильно постраждало, оскільки його забудова була переважно дерев'яною. Та найгірше з історичної точки зору, що сталося в Києві у серпні 1651 р. - це пожежа у церкві Богородиці Святої Пирогощі, в якій зберігався міський архів. Саме тому про історію Києва часів розквіту Магдебурзького права відомо не так вже й багато...
Попри всі ці руйнування, саме цим подіям ми завдячуємо появою перших зображень з панорамою Києва, доповненої малюнками київських церков, різних повсякденних сцен. Януша Радзивіла супроводжував у поході придворний художник, голландець Абрахам ван Вестерфельд. Його увагу привернули і батальні епізоди, лучники і звичайні кияни, яких він зобразив на своїх малюнках у гуманістичному дусі. Оригінали цих творів зберігались в окремій теці в несвізькому маєтку Радзивілів, про них стало відомо під час ревізії князівського майна у 1784 р. Копії з них дещо пізнішого часу, створені за наказом останнього польського короля Станіслава Понятовського, нині зберігаються у варшавському архіві. Можливо, саме останньому польському монархові ми завдячуємо тим, що знаємо про ці твори, адже більшість оригіналів малюнків А. ван Вестерфельда не дійшли до нашого часу.
На основі малюнку Вестерфельда у 1760 р. художник Юзеф Геський написав відповідну картину, також зображення виткали у вигляді гобелену на мануфактурі, що належала Радзивілам. Пізніше картина була розтиражована у різноманітній друкованій продукції. Копія згаданого гобелену зберігається у фондах Музею історії Києва, наживо її можна було побачити, аж допоки музей не виселили з Кловського палацу. Фотокопія у натуральному розмірі цього гобелену експонується на виставці "Володимирова спадщина: Київська православна митрополія у калейдоскопі української історії у ХVІІ-ХVІІІ ст.", яка триватиме до 15.03. На цій світлині її центральний фрагмент. Ну а ще світлини тих копій малюнків з теки "Козацька експедиція" можна оглянути за лінком: https://gazeta.ua/articles/history/_akim-pobachiv-kiyiv-za-getmanuvannya-hmelnickogo-gollandskij-hudozhnik/1002256
#комора
