#15

#15

Андрій Трак

Марко гуляв собі містом. Він розповідав собі самому історії. Видумував їх фактично на ходу. Його не дивували дивні та перелякані погляди перехожих, як дивились на хлопчину, що ще й розмовляє сам з собою. Марк розповідав, котромусь із енних собі, що він завтра точно, завоює Катріну. Завтра вона буде його. Але ж далебі як це зробити. Чому коли справа доходить до жінок, виникає так багато питань. А розв'язавши одну її загадку, ти за нею відкриваєш ще десять таких ж. 

Він раптом зупинився. Побачив як якийсь огидний чоловік ходить повз фонтан з оберемком якихось колючих штук. А на кінці вони були червоними. А потім прийшла до нього жінка, і він віддав їй це гіляччя. І це ще й її обрадувало. Вона була така щаслива, наче її вдарили.

Дивні ці люди. Марко повернувся до марева Катріни і пішов собі далі по ходу розгадуючи її загадки. Він не розумів, що зробило щасливою ту жінку. Той оберемок? Пхеее гидота. А можее їм треба щось дати? Гаа?

Марко знову зупинився. Його увагу прикув мусорний бак. А точніше майже такий же оберомок, тільки в рази красивіший. Марк був ошелешений цією красою. Він підняв букет давно висохших, місцями прогнивших троянд. І довго милувався ними. Він так обережно його повертав в руках, наче це річ буда з піскового кришталю. Один невірний крок і він розсиплеться та розіб'ється до наночастинок. 

Марко взяв цей букет і радісно почимчикував в сторону під'їзду Катріни.

За годину він зустрів її. Він був зхвильований. Але точно був впевнений, ще цей подарунок їй сподобається. Катріна підійшла до Марка, і зиркала крадькома, що це він тримає в руках і ховає їх за спиною. Вона вже відшила цього божевільного, але вона посварилась з хлопцем і вирішила йому відомстити і тому вийшла. 

Марк чемно та трохи тремтячим голосом привітався, а потім викрикнув на всю вулицю: "Це тобі", і дістав мертві квіти, та щиро простягнув Катріні. І почав хутко описувати свій дар:

- Ти тільки глянь яка краса, Катріна. Ці крихкі пелюстки. Які вони ніжні. Один неуважний дотик, і вони паламаються, відпадуть. Які тендітні гілочки, вони вони ледь ледь тримаються купи. Це взагалі чудо що це гіляччя все ще нагаадує якусь форму. Навіть будучи мертвими, вони нагадують свою велич. Бордово чорні бутони, як кров мертвої людини. Хіба це не красиво. Я вражений. Тобі ж подобається Катріна?

Катріна бігла не оглядаючись. 

Тяжкий тягар жіночої долі, відчути на собі всі форми чоловічого мудацтва. Як і личить дівчинці підліткового віку, 21 століття, вона вхопила телефона і давай строчити своїй подрузі, що з нею щойно трафилось:

- І ти ще й уявляєш цей псих, намагався мені доказати що це гнилля, красиве! Махнутий на всю голову, а то й більше. Я тепер боюсь вийти навіть на вулицю.

- Кеті? Ти серйозно? Ти за тим своїм Павлом сохнеш, що не бачиш, що навколо твориться? Всі вже давно знають, що Марк хворий на голову. А ти наче вчора народилась, разом з думкою про Павла. А ще мені хочеш тут розповідати про психа. 

Катріну зі зосередженого написання чергового повідмлення, відірвав дзвінок в двері. Серце стало важити з тонну і відправилось в п'ятки моментально. Мама зірвалась з кухні і пішла до дверей на розвідку. Через секунду, вона почула Марка голос.

- А Катріна дома?

- Так привіт Марку, проходь, вона в себе в кімнаті.

Важко насправді описати ту кулеметну чергу думок в голові Катріни. Вона ледве позбулась одного хлопця, потім надибала на іншого. Потім це було найгірше, що вона могла зробити. А тепер цей псих буде разом з нею в кімнаті. 

Все, кінець. Вона машинально дістала телефон, написала Лізі. "Все, Ліз, пам'ятай мене веселою". І вимкнула телефон

Будь, що буде. Куди вже тікати. Марк був ввесь червоний, а вираз його вираз обличчя, пінився, як хвилі моря. 

- Тииии.. Цей... Тобі не сподобалось?

- Щооо, не сподобалось? Ти ненормальний! Це мертві квіти, гнилі, фууу.

- Вони красивііі, - мало не прокричав марк

- Іди в дупу, психх!

- Я не псих, я нормальний, марк відчував, що в ньому ось-ось щось зламається, і він мало зараз не заплаче.

- Іди геть!

- Чому!

- Що чому?

- Чому я тобі не подобаюсь?

- Бо ти ненормальний!

- А хто нормальний?

- Той хто дарує живі і красиві квіти, обнімає, цілує.

- Обнімає і цілує? Це як?

- Що як?

- Як обнімати і цілувати? Що це?

- Ти серйозно? 

- Що саме?

- Тебе що ніхто не обнімав і не цілував?

- А мав?

- Ти що мауглі? В парку жив?

- Ні.

- Іди сюди!

Катріна відчула що психоз Марка заразний, бо, те, що вона зібралась зробити, нормальним не можна було вважати?

Вона обняла цього хлопчину і застигла...

Ще на одного ненормального стало менше, бо як тільки хоч одна людина вважає тебе нормальним, все, ти знайшов себе. Можна вже й жити.


Report Page