№14

1.Властивості бетону

Середня щільність важкого бетону залежить від щільності

упакування заповнювачів, водоцементного відношення, способу

ущільнення бетонної суміші. Чим вища середня щільність, тим вища

міцність, водонепроникність, морозо- і корозостійкість тощо.

Максимально щільний важкий бетон має пористість 2–3 %.

Водонепроникність характеризується найменшим тиском води,

при якому вона ще не просочується крізь зразок. Марки за водо-

непроникністю – W2–W12.

Морозостійкість характеризується кількістю циклів заморожу-

вання і відтавання. На показник морозостійкості важкого бетону

істотно впливають макропори (розміром понад 10-5 см); котрі

утворюються надлишками води, яка не бере участь у гідратації

цементу. Для підвищення морозостійкості бетону застосовують

цементи без тонкомелених добавок та з обмеженим до 8 % вмістом

С3А, а також заповнювачі з підвищеною морозостійкістю. Крім того,

підвищенню морозостійкості сприяють зниження водоцементної

бетонної суміші, уведення до суміші гідрофобно-пластифікувальних

добавок, інтенсивне ущільнення бетонної суміші. Марки за морозо-

стійкістю для важких бетонів: F50; F75; F100; FІ50; F200; F300; F400;

F500; F600; F800; F1000.

Усадка під час твердіння бетону незначна, але в масових

конструкціях може викликати появу тріщин, які знизять міцність. Для

запобігання збільшенню усадки необхідно правильно визначити склад

бетону і забезпечити певний режим твердіння.

Міцність бетону на стиск залежить від активності цементу,

водоцементного відношення маси води і цементу, міцності і якості

заповнювачів, їхнього зернового складу, часу та умов твердіння тощо.

Основними факторами є активність цементу і водоцементне

відношення (В/Ц). Водоцементне відношення – це відношення маси

води до маси цементу в складі бетонної суміші. Обернена йому

величина – цементноводне відношення (Ц/В).

2.Теплоізоляційні і акустичні матеріали

Теплоізоляційними називаються будівельні матеріали для

теплової ізоляції огороджувальних конструкцій будівель, промисло-

вого та енергетичного обладнання й трубопроводів. Ці матеріали

повинні мати теплопровідність не вищу ніж 0,18 Вт/(м·К) та середню

щільність не більш як 600 кг/м3.

Ефективне використання теплоізоляційних матеріалів у будів-

ництві – один з найважливіших напрямів технічного прогресу. Для

виготовлення теплоізоляційних матеріалів витрата палива в 10–11, а

трудомісткість у 20–25 разів нижчі порівняно із взаємозамінюваною

354

за тепловим опором кількістю глиняної цегли, а маса готової

продукції майже в 20 разів менша. У той же час за тепловим опором,

наприклад, мінераловатний утеплювач завтовшки 1 см замінює цегля-

ну кладку завтовшки 10–12 см, а керамзитобетон – завтовшки 5–7 см.

Використання теплоізоляційних матеріалів дає змогу виготовляти

стінові панелі і конструкції покриттів, які знижують матеріало-

місткість та масу будівель.

14.3. НЕОРГАНІЧНІ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

Неорганічні, теплоізоляційні матеріали виготовляють найчасті-

ше на основі гірських порід.

Мінеральну вату виробляють із вапняку, доломіту, мергелю,

базальту і шлаку. Технологія виробництва вати складається з таких

357

операцій: видобування і подрібнення сировини, одержання силікат-

ного розплаву в печах при температурі 1300–1400 ºC і тонких

волокон дуттьовим або відцентровим способом; формування виробів.

Скловата – матеріал із скляних волокон. Сировина – скляний

бій або пісок, кальцинована сода і сульфат натрію. Скловолокно

одержують дуттьовим способом, відцентруванням або витягуванням

волокон на барабанах через фільєри. Основні характеристики:

ρm = 75–125 кг/м3, λ = 0,04–0,05 Вт/(м·К).

3.Задача