№14
DarthVaderK1.Властивості бетону
Середня щільність важкого бетону залежить від щільності
упакування заповнювачів, водоцементного відношення, способу
ущільнення бетонної суміші. Чим вища середня щільність, тим вища
міцність, водонепроникність, морозо- і корозостійкість тощо.
Максимально щільний важкий бетон має пористість 2–3 %.
Водонепроникність характеризується найменшим тиском води,
при якому вона ще не просочується крізь зразок. Марки за водо-
непроникністю – W2–W12.
Морозостійкість характеризується кількістю циклів заморожу-
вання і відтавання. На показник морозостійкості важкого бетону
істотно впливають макропори (розміром понад 10-5 см); котрі
утворюються надлишками води, яка не бере участь у гідратації
цементу. Для підвищення морозостійкості бетону застосовують
цементи без тонкомелених добавок та з обмеженим до 8 % вмістом
С3А, а також заповнювачі з підвищеною морозостійкістю. Крім того,
підвищенню морозостійкості сприяють зниження водоцементної
бетонної суміші, уведення до суміші гідрофобно-пластифікувальних
добавок, інтенсивне ущільнення бетонної суміші. Марки за морозо-
стійкістю для важких бетонів: F50; F75; F100; FІ50; F200; F300; F400;
F500; F600; F800; F1000.
Усадка під час твердіння бетону незначна, але в масових
конструкціях може викликати появу тріщин, які знизять міцність. Для
запобігання збільшенню усадки необхідно правильно визначити склад
бетону і забезпечити певний режим твердіння.
Міцність бетону на стиск залежить від активності цементу,
водоцементного відношення маси води і цементу, міцності і якості
заповнювачів, їхнього зернового складу, часу та умов твердіння тощо.
Основними факторами є активність цементу і водоцементне
відношення (В/Ц). Водоцементне відношення – це відношення маси
води до маси цементу в складі бетонної суміші. Обернена йому
величина – цементноводне відношення (Ц/В).
2.Теплоізоляційні і акустичні матеріали
Теплоізоляційними називаються будівельні матеріали для
теплової ізоляції огороджувальних конструкцій будівель, промисло-
вого та енергетичного обладнання й трубопроводів. Ці матеріали
повинні мати теплопровідність не вищу ніж 0,18 Вт/(м·К) та середню
щільність не більш як 600 кг/м3.
Ефективне використання теплоізоляційних матеріалів у будів-
ництві – один з найважливіших напрямів технічного прогресу. Для
виготовлення теплоізоляційних матеріалів витрата палива в 10–11, а
трудомісткість у 20–25 разів нижчі порівняно із взаємозамінюваною
354
за тепловим опором кількістю глиняної цегли, а маса готової
продукції майже в 20 разів менша. У той же час за тепловим опором,
наприклад, мінераловатний утеплювач завтовшки 1 см замінює цегля-
ну кладку завтовшки 10–12 см, а керамзитобетон – завтовшки 5–7 см.
Використання теплоізоляційних матеріалів дає змогу виготовляти
стінові панелі і конструкції покриттів, які знижують матеріало-
місткість та масу будівель.
14.3. НЕОРГАНІЧНІ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ
Неорганічні, теплоізоляційні матеріали виготовляють найчасті-
ше на основі гірських порід.
Мінеральну вату виробляють із вапняку, доломіту, мергелю,
базальту і шлаку. Технологія виробництва вати складається з таких
357
операцій: видобування і подрібнення сировини, одержання силікат-
ного розплаву в печах при температурі 1300–1400 ºC і тонких
волокон дуттьовим або відцентровим способом; формування виробів.
Скловата – матеріал із скляних волокон. Сировина – скляний
бій або пісок, кальцинована сода і сульфат натрію. Скловолокно
одержують дуттьовим способом, відцентруванням або витягуванням
волокон на барабанах через фільєри. Основні характеристики:
ρm = 75–125 кг/м3, λ = 0,04–0,05 Вт/(м·К).