1321
РОСІЙСЬКЕ БАРОКО
1. Загальні риси, етапи і хронологія
2. Наришкінський стиль
3. Петровське барокко
4. Творчість Чевакинського, Ухтомського, Растрелі
1. Загальні риси, етапи і хронологія
Російське бароко (рос. Русское бароко) — етап в розвитку російської культури і мистецтва, що хронологічно охопив період з 1680-х рр. до третьої чверті XVIII ст.
У Росії процеси утворення нового після ренесансу стилю найбільш активно розгорнулися в Москві й у всій зоні її культурного впливу. Декоративність, звільнена від стримуючих начал, які несла в собі традиція XVI століття, в московській архітектурі вичерпала себе, зберігшись в хронологічно відставали провінційних варіантах. Але процеси формування світського світогляду розвивалися і поглиблювалися. Їх відбивали утвердилися зміни в усій художній культурі, які не могли минути й архітектуру. У його межах почалися пошуки нових засобів, що дозволяють об'єднати, дисциплінувати форму, пошуки стилю.
Класифікація
· Предбароко (Наришкінський стиль та суміжні напрямки): 1680-і — 1720-і рр., в провінції до кінця XVIII ст.
· Петровське бароко: 1700-і — 1730-і рр.
· Єлизаветинське бароко, або розвинене чи пізнє: друга та третя чверті XVIII ст., провінційні напрямки вигасли лише на початку XIX ст.
2. Наришкінський стиль
Це умовна назва особливого стильового напрямку в мистецтві в Росії, що поширилось наприквнці XVII — на початку XVIII ст. Найяскравіше проявилося в архітектурі церков Москви і підмосковних вотчин бояр Наришкіних — звідси назва. Архітектура наришкінського стилю (наришкінського бароко) — це суміш стилістичних елементів архітектури Московії XVII століття, елементів північного бароко західної Європи, елементів пізнього маньєризму — за висновками Віппера Б. Р.
Боярин Лев Наришкін був дипломатом, а також головою Посольського приказу. Не дивно, що він стикався з проявами західноєвропейського бароко і сприяв запозиченням його єлементів в будівництво садибних церков. Гра різновеликих об'ємів, використання колон в декорі наближають цю архітектуру до бароко, але її стан надзвичайно далекий від логіки несомих і песучіх частин і використання класичного ордеру європейського бароко, від його логіки.
Відсутність масового кам'яного світського будівництва обумовила вияви наришкінського бароко переважно в церковній архітектурі. Основна форма храмів "наришкінського стилю" - т.зв. "восьмерик на четверику" (бокових вісьмериків могло бути декілька). Значними зразками цього стилістичного напрямку є:
· Церква Покрова в Філях, тепер в межах Москви
· Успенска церква на вулиці Покровка, Москва - (зруйнована більшовиками)
· Церква Св. Бориса й Гліба, село Зюзіне, нині Москва
· Церква Спаса в Уборах
· Троїцька церква в селі Троїце-Ликове, тепер Москва
· Церква Знаміння на Шереметєвому дворі, Москва
· Собор Богоявленського монастиря, Москва
Виникли навіть цілі ансамблі в наришкінському стилі - Лев Наришкін та його родина робили великі вклади на прикрашення давніх монастирів. Добре збережені комплекси московських Новодівочого, Донського та Високопетровського монастирів та Солотчинський монастир біля Рязані є рідкісними за цілісністю і повнотою пам'ятками ранньобарокового часу.
На кінець XVII ст. прийшлись і перші компромісні зразки барокових інтер'єрів в палацах російського дипломата Матвєєва А. С.(1625—1682) та фаворита Царевни Софьї — Голіцина В. В. До реставрації палат Голіцина в Москві був причетний відомий реставратор Барановський Петро Дмитрович. Але відреставровані палати зруйнували у 1931 р. Із світських будівель доби наришкінського бароко найвідоміші: трапезна Симонова монастиря (1680 - 1683 рр., П.Петров та Й.Старцев), "наришкінські палати" Високопетровського монастиря (1680-і рр.), т.зв. Сухаревська вежа (1695 - 1701 рр., знищенабільшовиками), трапезна Троїце-Сергієвої лаври (1688 - 1696 рр.).
Ще раніше в Москву прийшли зразки декоративно-ужиткового мистецтва європейського бароко — срібні і золоті келихи ювелірів Німеччини і Голландії, меблі, дзеркала, годинники, гобелени тощо.
Наприкінці XVII - на початку XVIII із складу наришкінського стилю виділились т.зв. "Голіцинське бароко" та "Строганівське бароко". Пам'ятки "Строганівського стилю" більше тяжіють до форм давньоруського мистецтва. Барокові риси в ньому єднаються із традиційним п'ятибанням. Із п'ятибанням будуються як малі церкви, так і величезні міські та монастирські собори - Успенський в Астрахані (1698 - 1717, Т. Мякішев), Успенський в Рязані (освячений в 1699), Великий Донський у Донському монастирі столиці (1689-1696) та ін.
"Голіцинське бароко" відоме поодинокими пам'ятками Москви та околиць. Воно навпаки, більше тяжіє до західноєвропейського бароко. Храми цього стилю — частіше ярусні ротонди з багатопелюстковою основою.
· Знаменська церква (Дубровиці), біля Подольська (1690 - 1704 рр.)
· Знаменська церква в Перово, Москва, (1699 - 1705 рр.)
Створювались також і багатопрестольні однобанні храми традиційної композиції, такі як московська церква Введення в Барашах (1688 - 1701 рр.), собор Миколо-Веньовського монастиря (1696 - 1701 р.),палацева церква Казанського кремля (межа XVII - XVIII ст.) та ін.
Традиції наришкінського ("московського") бароко тривали в Москві до 1720-х рр., але в провінції храми такого стилю будували подекуди майже до кінця XVIII ст. Єдиною "чистою" пам'яткою стилю "восьмерик на четверику" в Україні є собор Мовчанського монастиря (Путивль, межа XVII - XVIII ст.), увінчаний навіть не одним, а трьома вісьмериками. Деякі інші споруди, такі як Покровський соборХаркова (1689 р.) та Воскресенська церква Сум (1702 р.) - побудовані у мішаному стилі "наришкінського" та козацького напрямків.
3. Петровське барокко
На виникнення ранішнього російського бароко мала вплив дипломатична подорож Петра І до Голландії через німецькі князівства і зупинка(на зворотному шляху) у Відні, відомому центрі бароко в Західній Європі. В Італії Петро І ніколи не був.
Невдовзі в Москві виникли дві компромісні будівлі, надзвичайно близькі до європейського бароко — церква Михаїла та Гавриїла або "Меншикова Вежа" (архітектор І.Зарудний, 1701 - 1707 рр.) іЛефортовський палац, зведений в 1697-1699 для видатного соратника Петра I Ф.Я.Лефорта (архітектори Д. Аксамитов — стара частина будівлі, Дж. М. Фонтана — нова частина, двоповерхові галереї і в'їздна брама у вигляді Триумфальної арки.)
Лефортовський палац став першим величним зразком світської споруди в Москві з логічним використанням ордерної системи європейського зразка.
Петровске бароко було досить поширене у Москві. До нашого часу збереглись побудовані в цьому стилі храми - церква Іоанна Воїна на Якіманці (1704-1713, І.Зарудний), собор Заіконоспасського монастиря (1710-і), церква Петра і Павла на Басманній вулиці (1705-1723) та ін.
Перенос столиці з патріархальної Москви до Петербурга і бажання швидко забудувати нове місто спонукали до масового запрошення на будівництво в нову столицю архітекторів з різних європейських країн, переважно північних. Перший етап забудови Петербурга йшов під сильним впливом стриманого бароко Данії, Німеччини, Голландії. Це обумовило барвистість і стилістичну суміш ранішньої барокової архітектури столиці. В цей період тут працювали:
· Доменіко Трезіні (1670 - 1734 рр.), архітектор з Данії, швейцарець за походженням
· Стефан ван Звітен з Голландії
· Джованні Маріо Фонтана з Італії (1670 - 1712 рр.)
· Франсуа де Вааль з Фландрії
· Йоган-Ґоттфрід Шедель з Німеччини (1680 - 1752 рр.)
· Йоганн фрідріх Браунштейн з Німеччини
· Нікола-Фрідріх Гербель
· І.Шумахер тощо.
В Санкт-Петербурзі петровське бароко було поширене до 1730-х - 1740-х рр. Визначними пам'ятками цього напряму є численні храми (Петропавлівський собор (1712 - 1733 рр., Д.Трезіні), Сампсоніївський собор (1728 - 1741 рр., Д.Трезіні), Пантелеймонівська церква (1734 - 1739 рр., І.Шумахер та І.Коробов), церква Симона та Анни (1731 - 1734 рр., М.Зємцов) та ін.) та численні світські, зокрема палацеві споруди (Літній палац (1710 - 1714 рр., Д.Трезіні), Дванадцять колегій (1722 - 1742 рр., Д.Трезіні), Кунсткамера (1718 - 1734 рр. Г.Маттарнові та ін. архітектори) та ін.).
Найбільший вклад в первісну барокову розбудову міста вніс Доменіко Трезіні, котрий збудував серед інших храмових та світських споруд головний храм міста - Петропавлівський собор у міській фортеці. Також значними майстрами були Андреас Шлютер (що рано помер в Петербурзі і не мав значного впливу на ситуацію) і Ніколо Мікетті з Риму. Останній працював лише 5 років і як архітектор, і як садівник.
Разом з архітекторами ранішнє російське бароко створювали і іноземні садівники — Ван Роозен, Деніс Брокет тощо. Деяку універсальність виявив Доменіко Трезіні, що працював і як містобудівничій, і архітектор-практик, і садівник. Найкращим ландшафтним архітектором доби був Олександр Леблон, учень легендарного Андре Ленотра.
Однією з особливостей петровського бароко було те, що воно так і не набуло загальнодержавного поширення, на відміну від численних напрямків наришкінського та єлизаветинського. Пам'ятки цього стилю у провінції дуже рідкісні. Найбільш значими серед них є церкви - Петра і Павла в Ярославлі (освячена в 1742 р.), Олександра Невського у Вологді (1714 - 1725 рр.), Микольска в Троєкурово (теперМосква, 1699 - 1704 рр.), Микольська в Полтєво (освячена в 1707 р.), Різдва Богородиці в Марфіно (1701 - 1707 рр.), три останні зведені у маєтках соратників Петра I.
4. Творчість Чевакинського, Ухтомського, Растрелі
Особливе місце в розвитку російського бароко посіли батько і син Растреллі, універсально обдарований Карло Бартоломео Растреллі ( архітектор, інженер, садівник, дизайнер інтер'єрів, відоміший як скульптор) і Вартоломей, геніальний архітектор, з яким пов'язане виникнення розвиненого бароко в Російській імперії.
Карло Растреллі зробив значний внесок у барокову скульптуру Росії, як станкову, так і монументальну. Він автор першого кінного монументу в мистецтві імперії.
Непохитних позицій в стилістиці бароко дотримувались три великих архітектори російського бароко :
· Савва Чевакинський (1713 - між 1774 і 1780 рр.)
· Вартоломей Растреллі (1700 - 1771 рр.)
· Князь Дмитро Ухтомський (1719 - 1774 рр.)
З Саввою Чевакинським Растреллі мимоволі вступив в творче змагання. І після відсторонення Чевакинського від будівництва за замовленнями імператриці Єлизавети, закінчував його будівлі (Великий Царськосельський палац, павільйони Ермітаж, Грот тощо). Найвеличнішим творінням Савви є добре збережений до нашого часуМорський Микольський собор в Санкт-Петербурзі (1753 - 1762 рр., дзвінниця 1756 - 1758 рр.).
Дещо осторонь стоїть творчість третього з найкращих архітекторів російського бароко — князя Дмитра Ухтомського. Царський двір монополізував мистецтво бароко, тому головні споруди стилю виникали, як правило, лише в двох столицях імперії — Москві і Петербурзі (та в передмістях останнього — Стрельні, Петергофі, Кронштадті,Оранієнбаумі, Царському Селі).
Діяльність Дмитра Ухтомського (помер у 1774 р.) проходила тільки в Москві. Особа великого обдарування, він залишив декілька значних проектів, найкращий з яких — проект забудови Шпитального і інваідного домів між Симоновим і Даниловим монастирями в Москві. Лише брак коштів і надзвичайно малі обсяги барокового будівництва в тогочаснійМоскві не дозволили втілити блискучий проект, аналогами якого були подібні будівлі в містах Париж і Прага - визнаних мистецьких центрах. Свідоцтвом могутнього архітектурного обдарування Д. Ухтомського стала дзвіниця Троїце-Сергієва монастиря, що стала визнаною домінантою всього ансамблю.