Таємниці львівського костелу єзуїтів
Львів справедливо можна називати містом храмів, оскільки їх тут дійсно доволі велика кількість. Та цінність їхня не в кількості, а в давності та унікальності. Часом ми навіть не здогадуємося як цілком проста на перший погляд споруда, насправді може бути по справжньому неординарним храмом. Це стосується і гарнізонного храму апостолів Петра й Павла, більш відомого історично як костел єзуїтів, котрий знаходиться на вулиці Театральній, - пише Рідна Львівщина.
Як це не дивно, та ще навіть десятиліття тому багато львів’ян і не здогадувалось, що ця не схожа на інші львівські храми споруда теж є сакральною. Та й сам храм, ще до 2011 року використовувався як книгосховище Національної бібліотеки імені Стефаника. Та відволічемось від сучасної історії храму, та заглибимось в минулі роки.
Відомо, що будівництво цього храму розпочалось в 1610 році. Однак, виявляється, ще це вже був другий за рахунком храм єзуїтів у цьому місці. А перший був споруджений на два десятиріччя швидше – у 1590 році. Це була невеличка дерев’яна церква. До речі, в багато кого може виникнути запитання, чому вхід до костелу збудований зі сторони вулички Театральної, а не від проспекту Свободи, який сьогодні є центральним проспектом міста. Але навіть півтора століття тому, а тим паче на початку 17 ст. проспекту не існувало, на його місті текла Полтва, а середмістя було оточене мурами, котрі прилягали фактично до костелу зі сторони теперішнього проспекту. А Театральна тоді хоч навряд чи вважалася центральною, проте була найдовшою вуличкою середмістя.
Сьогодні поруч костелу залишків мурів уже не вловити, оскільки коли їх розібрали наприкінці 18 ст., то на їх місці був зведений дикастеріальний будинок, який знову ж таки прилягав до стін костелу зі сторони проспекту. Та все таки залишки мурів можна знайти спустившись у підземелля костелу. Та перш ніж зайти підземелля варто звернути увагу на двері до нього, а точніше на замок. Можливо це найстаріший діючий замок Львова, оскільки датовано його ще аж 18 ст..
Зайшовши до підземель костелу можна побачити залишки оборонних мурів 14 століття. Та не тільки ними цінне підземелля. Насправді є аж три рівні цих підземель. Перший – це власне підвали самого костелу. Розглянувши їхню стелю можна вгледіти ледь помітні залишки давньої фрески 18 ст. На цьому ж рівні пройшовши вздовж підвалу можна зустріти ще кілька цікавих артефактів. Це давні хрест та флюгер, які колись увінчували вершину храму. Та без підказки екскурсовода ви їх і не побачите, оскільки ваші погляди притягне до себе алебастровий саркофаг. Комусь може навіть стати лячно, однак не бійтеся, покійника ви в ньому не знайдете. Цей саркофаг назначався для єпископа Вижицького, який так і не був похований в ньому. До речі, саркофаг є частково пошкоджений, тому існують легенди, що хтось з нього намагався вибратись із середини.
Нижні два рівні підземель костелу відносяться до споруди, що стояла близько 14 століття на місті храму. Середній рівень зберіг до сьогодні залишки вікна тієї давньої будівлі, на котрому навіть помітні сліди від решіток. Найнижчий рівень очевидно відноситься до підвалів тієї середньовічної споруди. До речі, є припущення, що це був не просто житловий будиночок, а купальня.
Та повернемося з підземель на поверхню. Сьогоднішні розміри храму мало кого вразять, а от на час побудови він був найбільшим у Львові міг вмістити, як вважається, навіть до 5 тис. вірян. Існує легенда, що одного разу, коли храм був вщент заповнений людьми у ньому стався переполох, що спричинив до паніки і тисняви, яка забрала не одне життя і ще багатьох зробила каліками.
Та храм був не тільки найбільшим, але й найвищою спорудою міста. Добре приглядівши з проспекту на фасади споруди, помітно залишки вежі на одному із кутів костелу. Колись над храмом справді височіла вежа 18 століття, що була заввишки близько 100 метрів і навіть Ратуша поступалась їй висотою. Однак, стара вежа ратуші завалилась забравши з собою кілька життів, львів’яни вирішили не випробовувати долю та розібрали в 1830 році вежу костелу, стан котрої був теж аварійним.