111

Гломерулонефрит (також клубочковий нефрит чи хвороба Брайта) — збірна назва захворювань нирок, що характеризуються ураженням ниркових клубочків

Аналізи для оцінки ниркової функції і встановлення діагнозу гломерулонефриту включають:

• Аналіз сечі. При аналізі сечі звертають увагу на наявність формених елементів крові, що є специфічним індикатором можливого ушкодження ниркових клубочків. Також аналіз сечі може показати наявність лейкоцитів, важливого індикатора інфекції чи запалення, а також збільшеної кількості білка, що теж є індикатором уражених нирок.
• Аналіз крові. Може надати інформацію про функцію клубочків, базуючись на наявності таких метаболітів, як креатинін та сечовина.
• Візуалізаційні методи дослідження. Якщо лікар фіксує погіршення виконання функції нирок, він може порекомендувати хворому рентгенодіагностику, УЗ-діагностику або КТ-сканування.
• Біопсія нирок. Під час цієї процедури за допомогою спеціальної голки екстрактують маленьку частину тканини нирок для мікроскопічного аналізу, що може допомогти при встановленні діагнозу

Гострий первинний гломерулонефрит (ГГН) ― це раптово виникаюче захворювання ниркових клубочків, що пов'язане з наявністю імунних комплексів після інфікуванням β-гемолітичним стрептококом групи А (дуже рідко ― іншими бактеріями або вірусами).

Пієлонефрит — неспецифічне бактеріальне захворювання нирок, що уражає паренхіму нирок, переважно інтерстиціальну тканину, миску та чашечки.

Може бути одно- та двостороннім, за клінічним перебігом — первинним або вторинним.

• Первинний пієлонефрит — необструктивний, тобто, немає процесів, що порушують відтік сечі.
• Вторинний пієлонефрит виникає там, де є порушення відтоку сечі, а саме: природжені аномалії, подвоєння нирок, конкременти, нефроптоз.

Також вирізнять за клінічним перебігом гострий і хронічний пієлонефрит:

• Гострий пієлонефрит — частіше односторонній інфекційний запальний процес різної міри інтенсивності. Може переходити в хронічну форму, одужання або спричинювати смерть.
• Хронічний пієлонефрит — це уповільнений, з періодичними загостреннями запальний процес в нирках, що призводить до склерозу і деформації нирки, а також до підвищення артеріального тиску і до хронічної ниркової недостатності. Хронічний пієлонефрит частіше буває як наслідок перенесеного гострого пієлонефриту, але може бути і первинно хронічним процесом. На сьогодні хронічний пієлонефріт є однією зі складових «хронічної хвороби нирок», яка об'єдную декілька хронічних уражень нирок.

Гострий пієлонефрит

У клініці внутрішніх хвороб зазвичай лікують гострий серозний пієлонефрит, в урологічній — гострий гнійний, який у подальшому може перейти в апостематозний нефрит та карбункул нирки. Початок гострий, з'являються гарячка, озноб, біль у попереку, явища інтоксикації, зрідка — дизурічні розлади (часте болюче сечовипускання).

Хронічний пієлонефрит

Пієлонефрит хронічний найчастіше є наслідком гострого пієлонефриту, але може бути й «первинно-хронічним».

Виділяють декілька форм перебігу хронічного пієлонефриту:

• латентна, що характеризується скудністю клінічних проявів,
• рецидивуюча з чергуванням загострень та ремісій,
• гіпертонічна з переважанням гіпертонічного синдрому,
• анемічна (на перший план виступає анемія)
• азотемічна, коли першими проявами хвороби є ознаки хронічної ниркової недостатності (стадія пієлонефритично зморщеної нирки).