1-1

• Стівен не міг розплющити ліве око, через пухлину, над ним, зате розмите зоображення у правому дозволяло йому бачити коридор навпроти себе. Кінці довгого халату перечипались за п'ятки, а холодна кава виливалсь із країв його кварти, прямо на, затемніли від бруду килим, що тягнувся за кволою особою, через нього і прямо до кінця коридору - початку сходової клітки. Писк в голові глушив усі звуки, окрім шуму старих витяжок у приміщені. Здавалося, він ось-ось і упаде, як незграбно закутані рушником дошки, на підлогу , та проштрикне собі груди об розбиту ним ж кварту.
  - Містере Каулвей! - гукає голос ззаду - Містере Каулвееей! - повторює жіночий голос, зайнятою інтонацією. Стівен продовжує шкандибати уперед, тікаючи очима в порожнечу від прискіпливого гукання ззаду!