#3

Еротично-патріотчна оповідка 

На смертному ложі ми жалкуватимемо тільки про дві речі — що мало подорожували та що мало займалися сексом. Звісно, всі знають версію виразу про подорожі й любов, але я впевнений, що вуйко Марк казав саме про секс, а якщо й не казав, то точно хотів сказати, але в останній момент затнувся, бо, будьмо відвертими, хто б зізнався, що на порозі вічності думав би про плотські утіхи, тому на місце сексу стало кохання і в переліку модних фразочок для тату з'явилась ще одна сентенція.

Розмірковуючи саме таким чином, звичайний український парубок Тарас вирушив автостопом світ-заочі. Сесію було здано хоч і не на відмінно достатньо для того, аби ще півроку лишатися студентом ВИШу. Працювати влітку не було ніякого бажання, хоча й грошей було не густо. Тому було вирішено вдатися до перевіреного способу — автостопу. Нашвидкоруч було написано повідомлення на СК.Мандри для пошуку партнера, але його відхилили, посилаючись на некоректне оформлення: 

— І тут бюрократи, — майнуло в Тарасовій голові. Пусте, козак журби не має, а з біди не заплаче. 

Подорож вже тривала близько двох тижнів, давно було перетнуто кордон України, зникли рідні пейзажі, розбиті дороги змінилися чудовим європейським полотном. Тарас невпинно додавав подолані кілометри до своєї подорожі, віддаляючись від жалкувань про брак подорожей в старості. А от з другим пунктом у вислові Марка Твена поки не складалося. Сьогодні Тарас вирішив застопити жінку, чого б йому це не вартувало. Він уважно видивлявся в невпинному потоці машин дівчину-водія, стоячи так на узбіччі, він був схожий на капітана шхуни, що полює на китів — Тарасу потрібно було серед сотень машин знайти ту, де за кермом жінка, моментально загарпунити її своїм юнацьким поглядом та затягнути на узбіччя. Було спекотно, Тарас вирішив зняти, футболку й таким чином вбити двох зайців — остудити тіло й дати зрозуміти чоловікам, що він просить допомоги не в них. Але сталося не так, як гадалося — хоч без футболки стало не так спекотно, але до Тараса почали одразу вишиковуватися черги машин, які бажали його підвезти, навіть, якщо водіям було й не по дорозі. Так, саме водіям, а не водійкам! Бо ставали самі лиш чоловіки: 

— Європа, — зметикував Тарас.

Таке скупчення машин не могло не привернути уваги поліції, виключивши сирену й наказуючи жестом, з вікна авто, роз'їжджатися й не створювати заторів, біля Тараса зупинилася автівка. З неї вийшла жінка у формі й суворим тоном заговорила до Тараса, але він її не розумів, чи Тереза те, що прогулював пари з іноземної мови, чи через те, що був приголомшений її красою. Тарас стояв як вкопаний, а полісвумен, побачивши, що парубок не реагує на неї, а лише пришвидшено дихає, закувала його в кайданки — Тарас не опирався. Свідомість повернулася до Тараса тільки тоді, коли йому в обличчя дмухнуло прохолодою з клімат контролю. Очевидно, їдемо у відділок, думав про себе наш співвітчизник. Спочатку такі наміри й мала охоронниця закону, яка закувала українського легіня, але щоразу зиркаючи на заднє сидіння, де сидів Тарас, вона не могла не помітити його напружених м'язів, які вилискували потом, чорного, як смола волосся, що куйовдилося стріхою у нього на голові, але останньою краплею, що переповнила чашу бажання полісвумен стали карі очі, з якими вона зустрілася у дзеркалі, щойно вкотре захотіла глянути на "полоненого" козака, в ту саму мить вона зрозуміла, що у відділок вони вже не їдуть. Чи то неправильна гендерна політика Європейського союзу чи Тарасова спадковість, а в роду в нього було багато козаків-характерників та навіть один Гетьман, але полісвумен зрозуміла, що в цьому авто в полоні вона, а не цей дивний хлопець на задньому сидінні. Жінка щось сказала в рацію й авто одразу змінило свій курс, повернувши праворуч та подолавши декілька кварталів, машина зупинилася в тихому районі у дворі багатоповерхівки. Тараса витягнули з авто, завели спочатку до під'їзду, потім в ліфт й, нарешті, до квартири. Тарасові не було страшно, він знав напевне для чого вони тут — його вербуватимуть аби зробити агентом ГосДепу, щоб повернувшись до себе на Батьківщину він дестабілізував там ситуацію та сварив братні народи.

— Ну хоч не треба буде жити від стипендії до стипендії, — обнадіїв себе український студент.

Та європейка мала на нього інші плани — не знімаючи наручників, але знявши все інше з Тараса, вона кинула його до ванни, включила воду й сама застрибнула туди. Голяка. Схопилася за Тарасову булаву та почала мотеляти нею так, ніби Зе на інавгурації. Тарас знавісніло цілував та кусав її губи, пориваючись схопитися руками за її груди, вершечки, яких були кольору "Шоколапок" від "ROSHEN" й твердими, як грильяж, та наручники стримували його. В свою чергу, панянка вже взяла Тарасового льодяника до рота й почала його з таким завзяттям обсмоктувати, що на всю ванну кімнату ехом пішли звуки, схожі на ті, коли Кличко намагався вимовити "діджиталізація". Тараса це розпалило настільки, що він одним рухом розірвав кайданки, зручно примостився та увійшов у її розкішницю настільки стрімко й потужно, ніби ЗСУ на Донбас у '14-му. Але атака захлинулася... Партнерка розчаровано глянула на Тараса, але вона ще не знала, що це було всього лиш АТО і не неї ще чекає затяжна ООС, тимчасове розведення військ й, нарешті, штурм Кремля!

Слава Україні!