02.03.2022

..хоч я й письменник — а значить, люди різного штибу начебто мали би будити в мені невситиму цікавість, — ці двоє не викликають у мене жодного бажання дізнатись, чи вони одружені, або що знаходять одне в одному, або які їхні політичні погляди..., — взагалі нічогісінько.

Війна змінює кожного з нас.

Багато українців нині переходять на рідну мову, бо говорити язиком окупанта — дарувати підставу нас "захищати". Я переживала страх, істерику і провину за ці шість днів, зараз я в теплі і безпеці, хочу писати і вивчати міжнародні відносини.

Читати Гемінгвея тепер — розуміти описи про звуки бомбардування та відчай старого, який "просто дбав про тварин" до останнього. Раніше я не мала бажання читати літературу про війну, бо в моєму активному вжитку не було слів "артилерія", "бомбардування", "блокпост", "піхота" та "дизертирство", для мене ця тематика була важкою та темною. Зараз це підгрунття для порівняння та аналізу, бо приміряти на себе сюжет стало значно легше, якщо раніше я дивилась на букви поверхово, не сприйаючи їх, шукаючи лінію взаємодії між людьми, то тепер усі слова проходять крізь мене.

Ми живемо в селі в будинку татової двоюрідної сестри. Насправді я не впевнена чи хотіла б їхати додому вже зараз, бо повернутись означає знову жити від пари до пари, бігти від Віче до Ради, спілкуватись не завжди, коли хочеться, думати і хвилюватись про плани на далеке майбутнє. Мені подобається виходити на вулицю і бачити гусей, півня та чути свиню. Столиця в мені досі живе, бо доглядати їх я все ще не хотіла б, але виходити на двір у тишу — незвично і цінно зараз.

У мене змінюється думка про справжню мужність. Я все ще люблю стильних та накачаних хлопців, таких, що "пасують під пальто", як каже моя подруга, але я з більшою повагою аніж раніше стала дивитись на звичайних рукастих та тямущих чоловіків, які за свою дівчину та країну — горою. Соромно зізнатись, хоча ні, але однаково варто це зробити, що до війни я ставилась до них з певним презирством і ставилась як до менш вартих мене, принцеси. Та насправді і я була іншою, ми просто не знайшли б спільної мови (виправдовується). Поряд з собою я все ще бачу сучасну і свідому людину, яка дбає про свій зовнішній вигляд та ментальне здоров'я, але аспект мужності в моїй голові рухається в напрямку докорінних змін. Цікаво писати зараз, коли процес трасформації триває, а не постфактум.

Я дуже люблю чоловіків. Я хочу вийти заміж за Героя ЗСУ.

І народити дітей, які житимуть у вільній Україні.