#014
Битий Піксель
Батьки купили хату в селі. Все як має бути: піч, туалет надворі, огірки і картопелька, квіти кругом. В перший же день прийшла тримасна кицька, потім навела в старому сараї одномасних кошенят. Кошенята дикі і пурскають у сторони щойно хтось з'явиться в дверях сараю. Але коли з цицькою у роті то ніби норм - тільки шиплять.
Ввечері прийшли тітка з дядьком. Сиділи говорили. Вони про квіти, корів і баранів з собаками, а я - про сонячні батареї і подорожі. Слухаючи їх мені відразу згадується стара байка про імператора Риму який відійшов від справ і подався жити в село, а коли справи в Імперії пішли геть кепсько і заним явилися посли, аби повернути до Риму він відмовився зі словами:
- Який Рим? Ви подивіться яка у мене вродила капуста.
Сьогодні перший раз ночував тут. Сам.
Після Київських світанків прокинутися в селі серед лелек, кукурудзи і масового "Кукаріку!"...ох, чистий кайф!
Закрив хату, почухав кота і пішов нарізати по кривим вуличкам. Вийшов до озера. Думав зупинитися і помилуватися, але комарі і мошкара заліпили навіть ніздрі. Весь обгризений, але задоволений життям пішов додому.
Сонні солдати плентаються по тактополю за своїм бадьорим командиром. Військове містечко лежить в тіні сосен зафарбованих рожевим світлом світанку - ще година і піде двіж.
У мене завжди проблема з тим, щоб оповідь про світанок завершити якось послідовно чи там з філософським якимось висновком. Сьогодні не вийняток. Побажаю вам Доброго ранку і завалюсь читати Террі Пратчетта. Можу собі дозволити сьогодні пів-дня читати. А у вас що?
Доброго ранку, до речі!