0:01
Ми маємо йти на автобуси(вже 19 година, навіть хотів спитати чи тобі тато не телефонував), проте сіли на лавочку і почали цілуватись. Після обоє не розуміючи чому це під кінець побачення пробило на всі ці ділішкі(хоча до того були дуже спокійними), ми йдемо щасливими далі, так як часу немає. Ми щасливі, заходимо в сімку. Сонячно, ти в комбінезоні з білою футболкою, але без ліфона. Ще декілька поцілунків я тебе обіймаю, потім зжимаю пальцями твій сосок і ти сміючись кажеш: «Навіть так знаходиш». Усміхаємось. І починає темніти - на дворі хмари. Заходять якісь челікі і ти кажеш «Пацани з «красного, йдемо краще», ти тягнеш мене за руку в другий кінець магазину. Відчуваю впевненість в собі, на всякий ще раз пробую чи є балончик. Я не розумію чому ти так боїшся і запитую. Кажеж: «Не знаю, просто погане передчуття». Я посміхнувся заспокоюю тебе проте, вирішив поцілувати, але вже в щоку, ніжно і прощально. Так, прощально, в ту секунду коли я наближався до тебе впевненість пропала і на всякий випадок я зробив це. Ми хочемо вже йти, виходимо, а там злива. Закриваємо двері і сміємося один до одного, щасливі. Бачу ти пробираєшся крізь натовп до виходу(через який ми зайшли). Більше я тебе не бачив. Ти ніби розтвортлася. Тут голоси челіків, щось бурно розказують посередині приміщення. Я не розумію де ти, дивлюсь в другій кінець незрозумілої сімки- дуже багато людей. В мене починається злість, що я тебе не можу знайти, думаю ти біля іншого виходу. Я пробираюся крізь натовп і стаю істирично злий. Тут, в кінці, куди я йшов(там ще один вихід, ми через нього зайшли сюди) хлопець, років 13-ти заважав пройти(він стояв там серед натовпу) і я зі злістю йому щось сказав і підняв кулак типу погрожуючи, хоча нічого і не збирався робити, так як мені не до нього. В той же момент відкриваю двері, злива, дивлюсь на право на двері, де ми з тобою виходили, коли почався дощ. Повертаюсь,і за долю секунди бачу лице челіка, якогось бійця, і сильний удар. Все розпливається. Я обертаюся, хочу відбігти, щоб виграти декілька секунд, задля того, щоб дістати балончик і тут летить щось, балончик, менший ніж в мене з сторони машини, що стоїть біля тротуару(напевно це ти з батьою). На щастя, я його зловив, але вже майже нічого не бачу. В очах починає темніти, меня тяне в строну, намагаюсь тримати рівновагу, дощ капає на лице, я чую свіжий запах.
Ці декілька секунд розтягуються. Грає спокійна і трішки сумна мелодія в моїй голові, відчуваю якусь рівновагу зі світом, якісь дуже незвичайний спокій. Майже нічого не бачу, все розпливчасте і з кінців зтягнуте чорним.
В цю ж секунду розвертаюсь. Удар. Мурашкі ніби по мозку. Темно.