Українські імена.

Українські імена.

Машинець Олександр.
Олег Коміранець "Вечора на хуторі біля диканьки", 2009.

Багато народів світу вірили в магічну силу імені, його нерозривний зв’язок з людиною, яку воно називає, слов'яни не виключення.

Тому часто нарікали дітей назвами звірів (Вовк, Ведмідь, Зубр) або негарним ім’ям (Некрас, Поганка, Нехорош, Мал, Крив)вважаючи, що такі імена відлякуватимуть злих духів чи воно не сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в спокої.

Деякі давньослов’янські язичницькі вірування і забобони, пов’язані з вибором імені для дитини, збереглися до нового часу. Так, видатний сербський філолог Вук Караджич в укладеному ним «Сербському словнику…» 1818 р. під словом вук (вовк) написав: «Коли у якої-небудь жінки діти довго не живуть, тоді дитині дають ім’я Вук — вовк (щоб відьми не могли її звести з світу і тому й мені дали таке ім’я)».

Велике поширення в Давній Русі мали двоосновні слов’янські імена з другим компонентом -волод, -мир, -слав, -полк, -гост, -жир і под.: Всеволод, Житомир, Творимир, Брячислав, Мстислав, Ярослав, Ярополк, Доброгост, Мутижир і т. п.

У кінці IX ст., коли Київська Русь прийняла християнство, на зміну давньоруським найменням прийшли християнські імена грецького, латинського і староєврейського походження, запозичені з Візантії разом з релігією, проте це не витіснило повністю руські імена.

Для прикладу: київський князь Володимир, що хрестив Русь, одержав при хрещенні ім’я Василій, а його син Ярослав Мудрий - Юрій. Проте літописці іменують обох князів лише своїми, слов’янськими іменами.

У подальшому особи княжого двору мали два імені: хрещене та "мирське" (давньоруське).

У староукраїнській мові поширеним було також усічення основи імені, скорочення його до початкового складу: Хведь, Клим, Юр замість Хведор, Климент, Юрій .

Великою варіативністю у творенні похідних від особових власних імен характеризуються деякі говори сучасної української мови.

Наприклад, на Закарпатті жіноче ім’я Ганна має понад 70 розмовних варіантів: Аннуся, Ануша, Аннушка, Ангорка, Анниско, Аннище, Аннуца, Андя, Анніка, Ганя, Ганька, Ганиско, Ганьча, Ганьчуша, Нйзя, Нйця, Онйзя, Онуша тощо.

За народною традицією, сучасний словник «Власні імена людей» Л. Г. Скрипник і Н. П. Дзятківської подає імена Кость, Олекса, Гнат, Панас, Наталка, Одарка та інші як рівноправні офіційні варіанти поряд з іменами Костянтин, Олексій, Ігнат (Ігнатій), Опанас (Афанасій), Наталія, Дарина та інші.

Розмовні форми імен лишаються основним джерелом поповнення офіційного іменника і в наш час. Для прикладу ім’я Леся: вживалося раніше лише як пестлива форма повних імен Лариса, Олександра, Олена, але, за вимогами батьків, які хотіли записати ім’я дочки в документах саме в такій формі, ім’я Леся набуло прав повного імені.


Частина 1.

Джерело: Артра.

Report Page