...

Що знову, серденько, тріпочеш?

Як сіра пташка за вікном.

Лети, лети, лети... Захочеш -

Повернешся додому за теплом.

А, може, Ти його зігрієш?

Лише як є достатньо сил, бажання, час..

Завжди писав мені, чи пам'ятаєш?

Ти- ні... Я - так. Пора забути вже про нас.

Та щойно очі я твої згадаю,

Й всередині все знов тремтить.

І серце тихо каже :"Все ж кохаю".

О ні, мовчи.. Скільки просить?

Покинь. Покинь! Його немає.

І я вже вирвала сторінку із життя.

Та щось всередині мене ламає...

Мовчи, серденько, лети до забуття.

На самоті гарячий чай зігріє

А музика приглушить душі крик

І хвилею життя мене накриє

Ще мить, лиш мить.. І біль вже зник.