...
Що знову, серденько, тріпочеш?
Як сіра пташка за вікном.
Лети, лети, лети... Захочеш -
Повернешся додому за теплом.
А, може, Ти його зігрієш?
Лише як є достатньо сил, бажання, час..
Завжди писав мені, чи пам'ятаєш?
Ти- ні... Я - так. Пора забути вже про нас.
Та щойно очі я твої згадаю,
Й всередині все знов тремтить.
І серце тихо каже :"Все ж кохаю".
О ні, мовчи.. Скільки просить?
Покинь. Покинь! Його немає.
І я вже вирвала сторінку із життя.
Та щось всередині мене ламає...
Мовчи, серденько, лети до забуття.
На самоті гарячий чай зігріє
А музика приглушить душі крик
І хвилею життя мене накриє
Ще мить, лиш мить.. І біль вже зник.