🐥

Кожного разу як я думаю написати і викласти пост, стається «щось», що змушує мене вважати мої думки недоречними і не ділитися.

Це гидка думка, бо мої тексти про те, що я не можу поставити на паузу - про мого сина, про його зростання. Бувають такі дні коли він довгенько спить і я бачу наскільки він виріс за цей час. І так було з народження.

А зараз новий момент з’явився: він вже не так швидко росте фізично (хіба що волосся, ну дуууже швидко росте), але кожного дня прогресують якісь круті навички. 

Взагалі, бути мамою дуже приємно. Я робила нещодавно собі у астролога натальну карту, і там прописано, що піклування - це одне з моїх покликань у житті, що бескорисливе служіння дитині необхідне мені так само як і їй. Прикольно. Може саме тому мені це ненапряжно.

Звичайно, важко теж буває. Думаю, що Остап переживає скачок розвитку, бо його поведінка сильно відрізняється від звичної. Коли так, то я починаю аналізувати все навколо: що було нового, які люди, їжа, події, може щось болить? Що саме спричиняє капризи? А капризує він зараз жостко: декілька днів балувався за столом (вже пофіксили), погано спить, всю ніч на грудях і совається, вдень просто капризує і супер довго спить. Ще декілька місяців тому я розуміла, до чого призводять які дії і мінімізувала їх: ну наприклад, приїхала бабуся в гості ввечері - перезбудився - пагано спав. Наступного разу запрошувала бабусю дуже неохоче, або морозилася від неї😉 Тепер я розумію, що подібні стреси, хоч і шкодять поведінці (дитина неслухняна) та в той же час дуже круто стимулюють розвиток нових навичок. І це не лише про людей. Я розумію, що я саме цього і прагну, що я не можу і не хочу створювати тепличні умови для своєї дитини, хоч це і дуже зручно для мене як для мами. Звичайно, я можу зменшити, мінімізувати стреси, але зовсім їх виключати не буду. Здається, мій син до цього доріс трошки швидше ніж я💗

Смішно ще те, що люди навколо вважають неприпустимим і шкідливим для дитини, і що таким вважаємо я та чоловік. Ці вихідні ми провели в гостях у моєї мами, друга бабуся Остапа теж поїхала з нами. Бабуськи в шоках, що дитині можна облизувати каміння на вулиці, і не розуміють чому не можна дитину цілувати (якщо так сильно хочеться!), а вона пручається🤷🏻‍♀️ Стаю на захист особистих кордонів свого сина, а люди думають, що я зануда та перебільшую.  Лол, а потім маємо проблеми за столом та зі сном. Але якщо чесно, то мене думка інших мало турбує. Коли народився Остап, у мене дуже жостко постраждала соціалізація, друзів не залишилося зовсім (обов’язково напишу про це), і відповідно мені зараз суперлегко говорити, що думаю, відстоювати кордони, робити зауваження, не боятися засудження. Все легко. Є я, є моя думка, є чиясь ще, і вони не обов’язково мають бути однаковими. Дитину теж хочу цьому навчити, але мабуть трошки пізніше, ахах.

В моєму житті чи не вперше з’явилася дисципліна, від якої мені добре. Та й та сама астрологиня говорить, що чим більше порядку в моєму житті, тим краще для мене. А чесно кажучи, такого порядку у мене ніколи не було! Я зараз не про купу прання та розкидані іграшки, ахах, вони в наявності👌я про порядок та системність, планування. Це все з’явилося у мене разом з дитиною, і це супербонус. 

Здається, я зліпила все в один текст і жодну тему не розкрила нормально. Ви вже пробачте, дуже хочу відволіктися від новин🙏

Пишіть краще, що у вас з’явилося в житті з приходом дитини, чого раніше не було?