• • • •

В наші буремні часи, будь яка розрада чи додатковий привід для гордості своєю національністю зайвим бути не може, тож що як не футбол здатне пробудити в суспільства подібні емоції?

Швидше за все, на поле стадіону в Лодзі вийдуть дев’ять українців, поляк і словенець, жоден з них викликає сумнівів у своїй відданості та прихильності спільній справі, вони мотивовані як ніколи.
Проте, на жаль цього не можна сказати про головного тренера та вище керівництво клубу. Декому досі доводиться пояснювати чому держзрадник не може керувати командою, а перебіжчик тренувати. Це плювок в обличчя тим, хто з динамівським шевроном захищає Україну на фронті, хто віддає своє життя щоб команда і надалі могла грати у футбол а не ховатися в підвалах від російських бомбардувань. Подібний стан справ не може не засмучувати, а зміниться він лише тоді, коли суспільство усвідомить необхідність цього.

Підтримуємо команду, не забуваємо хто є хто і віримо в перемогу.
Слава Україні!