∞

Відтоді як потомки могутніх титанів посміли повстати проти своїх праотців, відбиток жахливих подій минулого все ще зринає десь у глибинах пам'яті кожного на планеті.

В Титаномахії у Гесіода, предків богів сотворив Уран, а його жінкою, що їх зростила, була Гея, тобто Земля.

В Іліаді Гомера, батьком титанів, натомість, мислився Океан, чия кохана дружина Тетія, була, відповідно їх матір'ю.

Давньогрецький поет писав, що Гера ішла їх відвідати: "щоб зваду спинить безнастанну", — адже первісно вони були одним цілим, і розділились, як відділилась солона вода від прісної

У вавилонському епосі Енума Еліш подружжя осяжне для читача — води з безодні Абзу, злилися з водами морів і океанів Тіамат, давши життя старшому поколінню богів.

Їх імена поетично зринають спочатку, щоб згодом переплестися з примарними спогадами про жахливих потворних монстрів у боротьбі з новоявленим богом на ймення Мардук, із уявленнями про цілком незбагненних хтонічних божеств, уособлень стихійних сил первозданної матінки природи, потойбічного та підземного світу, первісного хаосу та безодні, священних життєдайних — жіночого та чоловічого — начал, які, тоді нібито безперечно, слід було неодмінно приборкати.

Мотив боротьби зі змієм, що був квінтесенцією мороку невідомих віків, скомпільований вавилонським жрецтвом з давніших шумерських оповідей, мав на меті вшанувати появу тодішніх нових покровителів Межиріччя, засновників легендарного міста-держави.