..
Дякую, що даруєш фітбек. Та ще й так швидко. Це приємно
Вибач, зазвичай не маю змоги спілкуватися останнім часом протягом дня. Лише стосовно робочих питань & пов'язаних зі служінням.
А навіть коли можу, то... Не можу зосередитися. А хочеться, коли "говориш" з людиною, приділяти уваги виключно їй та думаючи виключно про неї замість того, щоб відволікатися на інші речі як в думках, так і в дійсності. Ну, загалом.
На майбутнє також: краще сприймаю прохання будь-якого формату в формі: зроби, будь ласка. Бажано ще з іменем або приємною його формою. Тоді набагато більша вірогідність що мій мозок запам'ятає те, що важливо тобі, щоб пам'ятала. Ну, то таке. Не суть в даній розмові
Сьогодні був дуже важкий і довгий день. Повний благословень.
*Наприклад, мені важливо, щоб ти вислуховував те, як в мене минув день або якісь інші моменти. Не знаю, чому
Просто.
Він почався з того, що, як зазвичай, проспала ту конфу, де 30 днів. У мене ніколи не було мотивації дійти її до кінця і щоб кожен день прямо заходити. Там немає прямого діалогу... А лише односторонній зв'язок, мені це не дуже цікаво, але дійти [водночас], пройти до кінця дуже хочеться... Ой вей.
Загалом.
Потім інше молитовне, де я не беру активної участі. Мене пробували змусити, але мені не пішло, бо мене обмежили в моїх повноваженнях. Це мала групи, з громади. Нас там справді мало і керівник хотів, щоб ми проводили її за чергою. Але... Мені подобається проводити у формі гри. Біблійної абощо. Звісно, в контексті читання розділу. Це Христос - надія світу. Але потім мені заборонили проводити так, як я хочу. І мені стало прикро. А потім події змішалися і поки я молюся за це і наразі там моя функція інша. Ну, ладно. Якщо бути стовідсотково чесною. Я надала. Одного дня. Перед день перед тим, як зайти на конфу. Коли я мала проводити. Це був третій всього раз. Тиждень. Я дізналась, що через кілька днів маю їхати в пансіонат для літніх людей в якості спорт-інструктора. Скажу чесно, я була шокована таким несподіваним зворотом в моєму житті. Бо... Якось я точно не очікувала, що Він все поверне саме так. Це враховуючи, що я відмовилася носити брюки. З ряду певних причин. Головне - Боже повеління. Ну і... Насилля зі сторони протилежної. Одяг справді дуже сильного впливає на все, що довкола. Наприклад, зазвичай я носу підюпник. Це така штука, яку вдягають, щоб робити спідницю більш пишною, інколи, щоб було тепліше абощо. Але один день, як я її не вдягнула. Я його просто забула вдома... Я хотіла взяти. І забула. Да... І вийшло так, що це було жахливо. В мене була ще одна спідниця, яка має дуже "плотну" тканину. Вона адекватна. Але була ще одна спідниця. Яка дуже легка і в ній зручно. Але вона не цілковито давала мені одежу праведності. Якщо чесно, то це було жахливо. Я втомилася від нав'язливих розмов та навіть своєї поведінки збоку, пов'язаної з цим. Це справді було жахливо. Жахливо припущена помилка. Це просто.
Ну, загалом. Я знала, що в санаторіях. Вдягають. Спідниці, коли проводять зарядку. Мені хтось казав.
Коротше, мала туди їхати.
Це ваша область. Виявилось, це не пансіонат, а санаторій. І не для літніх людей, а направлених на опорно-рухову систему...
Загалом. Це було дуже потрібно. Якісний досвід, хоча... Він дарував фіксацію.
Знаєш, буквально вчора зрозуміло.
Тобі, напевно, буде скучно те все читати. Так навіть і не підібралась до того, на чому хотіла наголосити. Як жартують, що, коли в проповідника залишається 20 хвилин до завершення, він каже, що він так і не починав саму проповідь. І за пам'ять хвилин до кінця каже, що прочитає її наступного разу. Ну, якось так. Добре ..
І... Зрозуміла на днях. З досвіду. Що Бог фіксує болючі точки. Тобто, він закладає основу болю саме там, де хоче, щоб був розвиток. Наприклад, у мене були серйозні проблеми з англійською - я пішла з універу через страх здавати цей екзамен, бо знала, що таким чином злечу зі стипендії. З віршами - розплакалася, коли розповідала вірш на наступний день, коли померла бабуся - просто заклинило в горлі в я не могла говорити, хоча чудово знала продовження. І так далі. Тобто і наразі. Бог дарує велику основу саме так, де щось не виходить. Ось там було щось на кшталт цього...
А ще. Спілкування. Мене вигнали з роботи, бо я не комунікабельна.
І так далі.
Це ті точки, де Бог дасть рлзвитокю але треба зачекати...
Це так прексно.
І загалом. Мені було боляче, бо я побачила, що на тій корів прекрасно пораються і без мене. В там не потрібна моя присутність. Тому почала служити для цієї групи по-іншому. Ми ведемо щоденник вдячності. Не скажу, що роблю це на постійній основі. Але це було одним з проханням керівника. Плюс хочу для них робити на основі цієї книги всілякі приколюшки. Вікторини, начитку абощо. Але це вже як Бог дасть.
До речі, в мене серйозні проблеми з Вайбером. Але то таке також.
А потім. Було молитовне. Одне. Потім тільки встигла приготувати їжу. Дивлюся. Вже молитовне друге.
Про молитовні вже розказувала подружці за досвіди стосовно цих молитовних і як Бога благословляє. Того це вже не така актуальна тема, щоб нею ділитися.
Хіба що. Ти мене дуже сильно надихнув тим, щоби контактувати. Дружити з іншими конфесіями. Я молилася. І не знала, як. З чого почати. Аж раптом. Вийшло так, що стала частиною команди. Це християнська команда. Спочатку. Давно. Написала, щоб допомогати. Спитала, чи потрібна моя допомога для одного лідера. Християнського. Він не нашої конфесії. Бо... Якось. Так захотілось. І... Виявилося, що можна. Але якось не зрослося. Мені здається, я ще є десь в чаті. Але, певно, мене-таки видалили з того часу. Я просто не змогла там згодитися. Це той паблік. Библиотека, від Bog Media. Але там не була потрібна моя допомога. На жаль, там в основному потрібні спонсори, в мене було особливо такої можливості. Плюс ті книжки, що я скидала... Загалом, я не змогла налагодити та поставити себе там, щоб тут корисною. Тому мене там більше немає. Але Бог чудним образом дарував можливість служити для цієї ж команди. Точніше, ні. Команда інша. Але організація. Саме ця марка. Одна й та сама. Робити переклади з англ на рос. В мене погано виходить. І останній переклад я зробила в дуже сучасному стилі. Ну, знаєш. Дизайн зараз роблять в сучасних стилях. Глітч і так далі. Але... Не впевнена була, чи це зацінять. Хоча. Я ж бачила, як вони працюють до інсти тощо. Тому вирішила, що це буде доречним. Коротше, кинула їм. І після того мовчок. Думаю, о, докотилася.
П.с. знаю, тут багато помилок. Я знаю, як писати правильно, але для мене це свобода, писати вільно. Без адекватної пунктуації. Я втомлююся від вичурнох орфографії. Особливо, коли треба так багато редагувати тексту. До прикладу, зараз ще треба доробити для Лук Апу один. А для Ходатаю. Там взагалі мовчу. Там з'явився сайт. І плюс мені кинули купу матеріалів для малих груп і не тільки, що я реально хочу відредагувати. Але для цього треба систематиція і бажання. Мені треба Божий час на це. Поки він не настав. Ну то теж. Таке.
Потім виявилося, що керівник просто загружений сильно питаннями іншого плану і йому, наскільки зрозуміла, також немає часу зробити дизайн, щоб кинути пост. Тому він не може кинути інший текст для перекладу. Слава Богу. Бо мені цікаво, як в них там відбувається взаємодія...
А потім. Чим Бог мене благословив останнього часу. Це Стайгер. Був ранок, коли я дуже пізно лягла. Ну, приблизно. Це була друга. Я не пам'ятаю точної причини. Ймовірно, то було пов'язано з курсовою. Але суть в тому, що я проспала 3 конфи ранішніх. І була просто вбита. Морально. Читала. Потім вирішила
... Загалом, не пам'ятаю, як. Алетоді вранці, потрапила на молитовне від Стайгер. Там просто молилися. Формат? Майже його відсутність. Мінімум всього, чисто заступницька абощо молитва. Звісно, мені таке не дуже цікаво. Я би хотіла це робити дещо інакше, але поки не зрозуміла, як.
А потім. Через кілька днів. Знову ж таки. Абсолютно.
А, і на тій конфі. Стайгера. Коли була там перший раз. Був якраз присутній один із форнтменів гурту, християнського, який слухала влітку. Це було перше літо з Богом. Тому мені особливо запала та музика. І для мене це стало благословенням.
Так от. Потім. Абсолютно раптово побачила повідомлення. Заклик. Хто хоче проводити молитовні, пишіть туда-то і туда-то. Написала. І тепер ми разом з ним в команді. Бог так вед. Це так приємно. Просто... Він одружений і не нашої конфесії. Але сам факт того, що Бог турбується. Мені, до прикладу, приємний. Мені приємно. Взаємодіяти з людьми, а яких є чому вчитися. А вчитися завжди є чому.
Так от... Тепер проводжу молитовні для Стайгер. Я поки не зрозуміла, яким чином мені краще всього це зробити. І потрібно дуже багато часу, щоб в'їхати. Тим більше, що це процес. І був постійно змінюватися. Але Бог піклується і це чудово
І потім палатка. Сьогодні
Про це вже не можу говорити. Але. З висновків. Знаєш.
А, не можу говорити, бо вже говорила також. Подружці. За все те інше ніколи загалом. Науч принаймні, так конкретно. То точно. Не говорила. Тому можу поділитися.
Вибач, будь ласка, що тут стільки води та непотрібної інформації. Знаю, колись чула це в якості багатослів'я. Насправді, дуже мало говорю зазвичай, якщо не просять чи не проводжу щось. Сьогодні вже багато говорили... Після палатки було благословення.
А, і ще. Сьогодні приїхав двоюрідний брат. Не знаю, правда, де він зараз. Він такий зайнятий став. Зупинився в нас вночі, щоб вже вдень заїхати на квартиру. Зйомну. Знаєш, це так дивно. Бо тільки говорили з однією дівчинкою з команди. Там МК. Мої обов'язки змінилися. Я тепер не займаюся публікаєю потреб та подяк. Мені дали команду. Це четверо людей. Плюс керівник. І я. Двоє вже служать. З іншою якраз вчора обговорювала деталі. Дай Бог, вона буде вже з наступної неділі виходити, але то таке. Також. Правда, займаюся тим, що видаляю повідомлення в чаті. Виправляю, редагую текст - з останнім в мене вже рідко трапляється таке натхнення, скажу чесно. Але буває. Тому зараз дуже багато помилок в МК. У мене дуже сильно мало практики в тому, як турбуватися про овечок, які Бог дарує мені. І мало досвіду. Наприклад, зараз - це великий список людей. Дуже. І... Хотілося би звісно, мати глибокі духовні зв'язки з кожним, але будемо чесними, немає часу.
Так. А потім. Був незвичний момент. Знаючи це все дитячі забавки. Можуть здаватися збоку. І дуже все несерйозно. Але все одно. Виходить так, що... Конференції все одно мають проводитися. Ходатай. Я за це. І... Я не керую цим. Але дрпомогаю. В мене ж офіційні дні. А є - такі, де потрібно виручити.... Довго пояснювати. Але зараз досліджуємо Псалми. Зі мною. Не завжди. Але сьогодні ввечері - так. Коли офіційно мої, тоді Псалми. Коли ні - то беру молитовне. Тематичне або більше на зближення команди абощо. Як коли. І сьогодні вранці було на тему болі. Морального. Ми досліджували Здебільшого на основі Павла. Але не тільки. Це година
Потім пів, трохи більше - Стайгер. Сьогодні була моя черга. І ввечері Псалми. А ще говорили сьогодні на палатці. Минулого разу я була молитовною зброєю. Сьогодні бґговорила з людьми також
Але там здебільшого жінки. Це лікарня. Районна. І... Там було так приємно. В мене особливо не було розуміння. Що означає мати батька. Дідусь. Він намагався замінювати. Але він не з Богом. Тому.... Що там пояснювати. Але ми стоїмо з татом подруги. І сьогодні він зробив. Бог через нього. Дуже вдалі вчинки. Як підкріпили мене. Він дав свою куртку. Я спішила, щоб вчасно бути. Було мало часу на те, щоб поїсти, вдягнутися та закінчити молитовне на дев'яту. Накинути. Це було так приємно. Мені ніхто такого не робив. З часів. Ну, З церкви. Раніше. Не можу сказати, що це рахується...
Двічі закотила очі.
І купив морозиво. Я б сама ніколи в житті його не купила. Але сьогодні в мене з'явилась чітка мотивація навчитися його робити. Робила тільки бананове і шоколадне. На основі керобу, банану. Можливо, ще соєве молоко і фініки. Не пам'ятаю. Але цього вечора дізналася, що... Можна робити і мус. Який як морозиво. А це дуже розширює кордони рецептів... Того. Да...
Звісно, це не супер корисн. Але інколи можна
Так, стосовно. Палатки. Мені дали картки. Сьогодні ми записали в 2,5 більше молитовних прохань, ніж минулого разу. Бо стояли в 1,5 більше...
Ну і. Це все Бог. І стосунки, що налагоджуються.
У мене є великі проблеми з канікуляркою. На мені спеціалізація. Де треба скласти список. Для того, щоб це зробити, мені потрібна порада. Я вже говорила з однією людиною, що може допомогти. Вона порадила і сказала, як буде нацбільш економно та цікаво для дітей.
Ми мали б обговорили це питання з керівником в Суботу. Але в четверо дізналася, що цей форум. І... Довелося записувати їй повідомлення. Вони голосові. Довгі. І мені перекинули відповідальність. Там ще питання їжі також на мені. Не тільки, слава Богу. Є багато помічників. Але... Дуже хвилююся за те, що погано виконую обов'язки. І взагалі... Мало виходжу на контакт... Загалом, скинула я їй голосове повідомлення стосовно тієї спеціалізації. А виявилося, що за це вже відповідає інша людина. І тепер треба все те саме пояснювати вже іншій людина. А керівник цього не прослуховував. Дуже шкода, бо її чоловік був би мені дуже корисний. Мені треба його допомога, щоб порубати дрова. На такі кругленькі дольки. Щоб бути підставки для гарячого тощо. Щоб декупаж робити на них... Економічно вигідно. Інакше - можна. Але треба, щоб була гарна ціна. А я взагалі не розумію, в який мені треба вкластися бюджет стосовно спеціалазаціх. Списку покупок. Стосовно списку покупок. Їжі. Мені сказали ліміт. А тут - неясно... І я намагаюся все знайти з того, що є. Але є певні питання, котрі потрібно обговорити далі. З тими, хто відповідає за це... Чи може це робити. І якось... То всьо...........
Непонятно. Але прошу за то молитися також за різних обставин на проектах, тому... Вітаю, що все відбувається якнайкраще. Хоча зараз мені особисто серце зжимається від мого безвідповідального ставлення до тієї канікулярки. Немає слів... Спілкування з начальством. На нижчому рівні з мого боку. Ігнорування їхніх прохань і відсутність прямих відповідей. Коротше, дуже засмучена через свою халатність.
А ще. Ввечері сьогодні. Ми розбирати бабйбл стаді. Дві години. Це було потрясно. 21 псалом. Потім - ще година молитовного. З командою. Завтра запускається проект. Я не є його керівником. Просто частинка команди. Буду виручати, як що. Але... Виручати в основному треба в якості ведучої. А... Для того, щоб провести те все, як треба від мене. Я поняття не маю, як то влаштувати. Справа в тому, що це якраз налазить. На канікулярку. Мені соромно перед колективом, але я зрозуміла, це тільки на днях.... Там щодня зустрічі о 7 ранку та 20 вечора... І не завжди ведучі зможуть, ймовірно, проводити. Тобто, якщо треба буде моя дрпомога. То, крім того, щоб просто поболтать, треба буде робити запис та фоткати. Робити скрін. Я розумію, що це дуже просто і це питання третього класу. Але для мене це нереально. Справа в тому, що мій ноутбук... Потребує купленого Віндоус. І взагалі. Його треба перевстановити. Купити Віндоус і перевстановити його. Ноут. Не знаю, як . Бо на ньому навтіь дисководу нема. Але... Я не можу на ньому працювати, ані дуже сильно тупить.... Дуже. Майже нереально. Ще є один комп'ютер. Ані підключений наразі до системи. Він швидкий. Це мамин робочий. Я все роблю на телефоні. Дуже рідко користуюся ноутом. Я хочу його використовувати. На ньому набагато зручніше працювати з монтажем відео та редагуванням чи написанням тексту. Але. Але. Але. Але....
Тому так.
Дуже переживаю, як те все буде накладатися. і ще скоро сесія. І... Все одно в мене не буде стипендії. Вона буде в тих, в кого оформлені документи. Наприклад, тато був в АТО. В мене так було. Але мій прокляв мене та... Наразі. Не має жодного з ним контакту. Він не погоджувався мені допомогти з тим, щоби оформити деякі документи. Коли це було питанням. Ну, життя та смерті не скажу. Але... Бог дарує мені батька через Духа Святого. Мені соромно за це. Але це справді так.
Того я не оформлювала документи. Знала, шо мої прохання йому. Будуть просто витраченим часом. Дуже прикро, але він мене не любить. Бо не відповідає на прохання... Коли так треба була допомога. Або я його не люблю. І треба, що Бог щось змінив. Не знаю. Це питання. На відповіді з приводу цього я стільки разів бачила відповідь від Бога. В Писанні. Але... Коли мені дзвонять, бо він загубив телефон. Бо був п'яний. І неадекватно себе вів. Бреше. І говорить неправду. І навіть соромиться мене. Так і казав... Дач на жаль, саме так було й сказано.
Ще не знаю, що стосовно літа. Я не розумію. Що відбувається. Як все планувати.
Взагалі. Мались на увазі. Табори. Лук Ар. Зараз там дві буде зміни. Ще немає місця проведення. Але вже є дати. Але... Я не є членом команди. Дач незважаючи на те. Що рік роблю сторіс. Непонятно, зачєм і для кого. І нащо вобщє. Не є. Це так боляче і неприємно. Що в мене відпало бажання служити для нього далі. Чесне слово... Тому зараз. Вже раз в два дні, в три з'являються вони. Мені важко морально прийняти те, що я там не потрібна.
Хоча. Я розумію, що пропозиція. Бути волонтером. Вона. Більш масштабна. Бо таким чином є більша ймовірність спробувати себе в різних ролях. Але... Коли була співбесіда на новий виток таборів. Це теж було дуже боляче. Було виявлено моє слабке місце
І мені було дуже неприємно, що там зі мною вели себе дуже холодно [майже незнайомці] люди, з котрими ми так багато часу спілкувалися]. Навіть грубо... Це було неприємно. Побачити, що ставлення інше. Від одних обставин до інших. Знаючи що мета буде. Завше. Поставити мене в незручне положення. Тощо. Максимізуувати неуспіх. Але все одно. Так. От. Моїм слабким місцем. Не дивно. Є саме довіра.
Довіра.
Я це знаю.
Але.
Це дуже важкою навітьь зараз. Пишу тобі оце. Я не можу розказати все. А те, що можу. Воно дається важко. Бо... Раніше. До церкви. Я була занадто відкритою людиною. Це часто використовував Божий ворог проти мене. Тому я не ділюся особистою інформацією ні з ким. Ти виняток. Я ділюся домвідами, інформацією, Божим натхненням тощо. Але не особистою. І не всім підряд. Ну, загалом... То такоє. Раніше мені було дуже просто виражати. Емоції. Почуття. Стани. Зараз. Все більше я стаю схожою кам'яну статую в період гонінь. Слово кам'яне, яке Бог побудив вжити, звісно, дуже сильно мене тішить. Але. Вотевер. Холодною, як лід. І я думала, що в мене ніколи не буде подруго. Але вона з'явилася. Причому, це не було рішенням з мого боку. Це був просто один погляд. Коли ми їхали кудись, вже не помню куди. Певно, в Шепетівку. Не скажу, що зараз я би обрала пункт туди поїхати. Бо мене там, фактично, і не треба було. Ніхто не потребував моє конкретної присутності. Зараз би точно сказала ні. Але тоді... Чомусь я згодилась. Певно, з метою поділити відносини в колективі. Щоб збільшити той Божий вплив, які Бог хотів нести через мене
І... Тоді на якихось з фраз. Ми співали. Вона просто подивилася на мене. І я зрозуміла, що ми друзі. Вона нічого майже не знає про моє життя. Принаймні, того, що його будувало.
Насправді, я не розумію, і як ти сприйняв всю ту інформацію. Що видалила на тебе. Мені так сильно соромно, що говорила все так неприховано і відверто. Це було абсолютно некоректно, невиховано і некультурно з мого боку. Мені дуже шкода. Я дуже часто жаліла, що поділилася всім тим. Я не хотіла
Звісно, це не все. Але з того. Що найжахливіше. Думаю, достатньо, щоб відмовитися від спілкування зі мною. І мене якоюсь мірою тримає в нерозумінні. Я не розумію, як ти х сприйняв. Ти їх прийняв і все ок. Чи ти подумав, що вона жахлива і спілкуватися з такою людиною - просто огидко та мерзотно, а зараз відповідаєш просто з вічливості. Справді, не розумію. Повноцінно - то точно...
А стосовно. Форми звертання на ви. .... Це дуже. Хороше питання. Тебе справді поважають. І навіть коли кажуть про тебе щось погане, це комплімент. Бо вони хочуть досягнути твого рівня. Але через те, що не можуть. Відкидають це як щось незначне та нецінне. Мені так боляче за ту ситуацію та ті атаки, які тобі причиняє ворог Божий через людей.