....

Характер японців захоплює весь світ. Всі ми бачили, з якою стійкістю вони зустрічають навіть жахливі випробування. Ці люди ні за яких обставин не втрачають самовладання і почуття спільності. А ще вони відомі великою повагою до оточуючих і неймовірною працьовитістю

І це стосується не лише дорослих. Японські діти теж дуже сильно відрізняються від дітей Західного світу. Вони скромні і помірні в поведінці. А ще слухняні і ніколи не закочують істерики.

Японці цінують родинні зв'язки

Особливими жителів Японії роблять тісні сімейні зв'язки між різними поколіннями. Цей зв'язок між літніми і молодими людьми відрізняється більш глибоким співчуттям і турботою, ніж в будь-якому іншому куточку світу. Літніх людей тут сприймають як джерело мудрості, зяке аслуговує особливої уваги.

У свою чергу, літні люди виявляють стосовно молоді багато терпіння і любові. Старші японці виступають у ролі наставників, а не критиків або катів. Тому зв'язок між різними поколіннями такий гармонійний.

Японці цінують всіх своїх родичів. Але водночас в них існують досить суворі кордони. Наприклад, дідусі та бабусі вважають неприйнятним брати на себе відповідальність за виховання дитини лише тому, що у її батьків не вистачає на неї часу. Родинні зв'язки в Японії ґрунтуються не на обміні послугами, а, швидше, на переконаннях, що всьому в цьому світі відведено своє місце.

Виховання дітей, що ґрунтується на розумінні

Більшість родин у Країні вранішнього сонця вважають, що виховання дітей має бути побудовано на чуйності і розумінні. Підвищення голосу на дитину засуджується так само, як і більш жорсткі покарання. Батьки вважають, що уникаючи покарань, вчать дітей, як ставитись до світу, поважаючи почуття інших людей.

Якщо ж дитина вередує, мама і тато «карають» її своїм осудливим поглядом чи жестом. Так вони показують неприйнятність такої поведінки. Як правило, при цьому використовуються фрази на кшталт «ти нашкодиш йому/їй» або «ти нашкодиш собі», щоб вказати на неправильність поведінки та її наслідків, а не просто так.

Та ж формула застосовується і у відношенні об'єктів. Наприклад, якщо дитина зламала іграшку, її батьки, швидше за все, скажуть «ти напартачив», а не «ти зламав її». Японці підкреслюють важливість, а не функціональність об'єкта. Ось чому діти з самого раннього дитинства вчаться діяти свідомо у будь-якій ситуації і дбайливо ставитися до всього навколишнього.

Великий секрет: вільний час

Японці проводять свій вільний час з дітьми. Вони не розглядають виховання як якесь окреме заняття. Ні, для них важливо встановити міцний контакт.

Так, для матері дуже нетипово віддавати дитину в дитячий сад до 3 років. Навпаки, жінки беруть дітей із собою буквально скрізь. Такий фізичний контакт створює дуже глибокі зв'язки. Безпосередня близькість до шкіри матері зближує також і їхні душі. Крім того, для матері в Країні висхідного сонця дуже важливо розмовляти зі своєю дитиною.

Аналогічно побудовані стосунки з батьками, бабусями і дідусями. В Японії сім'ї, як правило, регулярно збираються за обідом або вечерею, спілкуються і розповідають один одному історії. Сімейні історії за столом часто повторюються, і таким чином дитині прищеплюється почуття самобутності та приналежності, як і важливість вербального спілкування.

Ось чому діти в Японії так рідко влаштовують сцени. Вони ростуть в оточенні, де ймовірність потрясінь зведена до мінімуму. А ще в них немає недоліку у коханні. Вони бачать, що у світі існує певний порядок, і що у кожної людини є своє місце. Це дарує їм спокій, робить уважними і допомагає зрозуміти, що в емоційних спалахах немає ніякої необхідності.