Як визначити місце проживання дитини одним із батьків.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Виходячи з контексту даної норми, суд, при визначенні місця проживання дитини, повинен взяти до уваги наступні критерії:

1) Ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків;

2) Особиста прихильність дитини до батьків;

3) Матеріальний стан;

4) Вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення;

Також слід зауважити, що не дивлячись на судову практику, батьки мають рівне право на визначення місця проживання з ними.

Так, у ч. 2 ст. 24 Конституції зазначено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюється вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права в усіх спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які гуртуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги(рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 3 грудня 2009 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіші інтереси дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.(HUNT v. UKRAINE №31111/04, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року). При визначені основаних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження зв’язків з сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним(Мамчур проти України, №10383/09, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Такого ж висновку прийшов і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах у справах №754/14768/15-ц, №285/1429/17, №285/1429/17, №754/5128/16-ц, №459/1640/17, №644/9094/16-ц.

Отримати консультацію юриста по сімейним справам можна отримати на нашому сайті - justianfors.com.ua