***

Інколи моя земля йде з під ніг.

І з кожним роком в цьому менше, і менше романтики.

Просто випливає і викидає мене в невагомість, 

Внутрішні органи міняються місцями. 

Нічого симпатичного, 

Лиш карма. 

Я знаю, що вночі прийде паніка, 

Симптоматично.

Про таке не говорять.

Я знаю, що на ранок не захочеться вставати з ліжка,

(Про це також)

Я знаю, що за місяць, в супереч собі,

Просто так, я буду знову щаслива,

А потім, просто так, нещасна.

З часом нова хвиля.

Кожне наступне занурення глибше.

Всі ці примари позбавляють мене волі.

Більше я не дивлюсь фільми жахів. 

Поверхневі плітки і розмови —

В кінці-кінців, нічого не варті.

І безглуздо віддавати перевагу тим людям,

Про яких ти не думаєш зранку. 

Приходиш до висновку, що саме 

У волі найміцніші кайдани та ґрати.

23.04.2020