***

Письменники мають достатньо авторитету обирати будь-яку локацію для творів. Цей почнеться у вбиральні. 

Зараз треба напружитись і уявити п’ятдесятилітнє дитя радянства. Зморщене й зібране докупи, усе загорнуте досередини. За таких обставин у нормальних умовах могла б народитися хоча б якась рефлексія. Але умови в нас теж за ГОСТом, тому, тут автор вимушений заперечно похитати головою, нічого не сталося. 

У вбиральні чоловік робив усе те, що роблять інші люди у вбиральнях удома. Він сидів і прислуховувався, як відбиває другу ночі годинник сусіда знизу. Раз, а потім ще один, як не дивно. Чоловік згадав, як у 5 класі вчитель виголосив промову про те, як важко забути снаряди. А особливо ті, що влучають у сусідні будинки. Прямісінько-таки навпроти твого вікна. Вікон у його вбиральні немає, тому можна почувати себе захищеним. Про це теж він подумав. Взагалі, учитель виголошував серйозні речі про психологічні травми й загублені життя, але вони ще не сталися. До них надто далеко. За таких обставин у нормальних умовах чоловік доволі часто думав про те, що не сталося. Про будь-що. Але обов’язковим є те, що воно ще не сталося. Не зрозуміло, чи викликало це дієслово із заперечною часткою якусь особливу емоцію, але його варто було чекати. Ось. Убиральні було відведено достатньо часу. 

За планом оповіді, написаним азбукою Морзе на клаптику трамвайного квитка, ми мандруємо до центра міста. Чоловік іде поруч. Але боятися не треба, він навряд чи помітить. Так само, як і не помічає блокади однієї з вулиць. На ній було багацько людей, а ходити за таких умов досить незручно. У руках ці люди тримали прапор із трьох різних смужок, замість двох. Нам вирішили змінити стяг? На обличчі чоловіка з’явилася гримаса, яку можна було пояснити тільки тим, що йому не сподобалось поєднання кольорів. Краще б червоний замінили на рожевий. Ось. Прийшли. Ми залишимось тут, бо на роботу з чоловіком нам не дозволять піти.

Хоча я зможу розповісти, чому він там дає раду. За планом, накиданим на вигаданому папірці у третій зліва халупці мозку, він повинен: перше – розуміти, у якій важливій установі працює; друге – не ставитися до себе суворо й завжди дозволяти чітміл, точніше чітдрінк, бо установа все-таки важлива; третє – бути обережнішим на сходах, бо вони від перевтоми нахилилися вперед. Варто завважити, що план виконавця трохи не відповідає реальності. До обов’язків чоловіка також входило порівнювати папірці, написані важливими людьми, і іноді проставляти крапку над літерою, яка без неї була схожа просто на палицю. Важливі люди не встигали це робити. Та й говорили вони не тією мовою, якою потрібно було то все писати. Ось. Дорогою додому світ перед ним, як завжди, хитався.

На ранок чоловік зрозумів, що зараз субота, десь 24 січня. Надолуживши свій сніданок, він потягнувся до пакету з пряниками, що лежав на високій піалі. Кожного дня там ставало на один пряник менше, але бувало, що й на п’ять. Проковтнувши перший шматок, бідолашний зрозумів, що другий застряг десь посередині. В усьому винен грім знадвору, який завжди так раптово починає гуркотіти. Один раз глухо й тихо, другий – дзвінко й гучно. І так парами, парами, парами. Сьогодні їх більше. Чоловік ніколи не бачив грому, від якого дрижать шибки. Він попрямував до себе в кімнату. І тут згадав, що саме там є вікно, а в ньому - сусідній будинок навпроти, а в ньому – зараз якийсь вогонь. 

- Оце блискавка! Ніколи не бачив блискавки, від якої залишаються дірки в стінах. 

Якщо чесно, то дірка йому не сподобалась. Особливо, як краєвид із вікна. Чоловік пішов в іншу кімнату думати про те, чи сталося воно вже, чи ні.