***

А тепер поговорімо серйозно на непопулярну тему.

В Україні заведено дуже різко критикувати Арсена Авакова, при чому далеко не завжди за діло.

Але будьмо чесні з собою — альтернативи Арсену Борисовичу на його посаді нема й у найближчий час не передбачається.

Колись, у прекрасній Україні майбутнього, цю посаду обійме справді ідеальна людина, бо всі ми, сподіваюся, будемо ідеальними.

От тільки наразі ніхто в Україні не досконалий — ні сам Аваков, ні його критики.

Все ж, Арсен Борисович справді досвідчений управлінець, що порозумівся з керівництвом силових структур і хоч трохи змусив їх працювати на благо нової України.

Чи критики забули, що в Росії зараз з силовими структурами значно гірше і там буквально катують людей і шиють їм нелюдські терміни, поки в Україні все з цим спокійно?

От поки в Україні такого нема, то й критиці годиться затихнути й звернути увагу на справжні порушення прав людини, ось так.

Росії зараз вигідно дискредитувати українську правоохоронну систему, особливо через дискредитацію її очільників.

Тому бачиться необхідним консолідуватися довкола наявної системи управління, забути її можливі помилки і пробачити її гріхи.

Якщо ж ми цього не зробимо, то й на наших вулицях вбиватимуть активістів, п'яні мєнти стрілятимуть у дітей, а син міністра кришуватиме корупцію за сприяння батька.

Коли ж цим займатимуться російські мєнти, то нинішнім критикам буде значно менш приємно висловлювати своє невдоволення, вже повірте.

А тепер прочитайте перші літери кожного речення, бо ми вам не платні довбограї, щоб серйозно любити цього чорта, лол.