...

В сучасному світі аскет вважається ледарем, паразитом, «непотрібним членом для суспільства, в якому найголовнішим є виробництво»; воїн - небезпечним для оточуючих божевільним, якого гуманітарно-пацифістична профілактика повинна ліквідувати і замінити, очевидно, «боксером», «детективом» або «ковбоєм». Замість цього ідеальний тип, духовний воїн і переможець сучасності - це «людина, яка працює», і ніяка форма розумової активності не має цінності, якщо вона не є «роботою» і не виступає як «служба суспільству». Таке розуміння також незаперечно свідчить про те, що в «культурі» такого роду нагорі знаходиться саме тип самого нижчого з відомих стародавніх станів - слуги, раби. Знову ж таки, людина перестає, відмовившись від своєї духовної індивідуальності, мати якесь значення в рамках «обов'язків», які покладаються на неї лихоманкою виробництва, «реалізації», руху вперед колективного товариства. Такий «обов'язок» в новітніх ідеологіях є моральною і навіть релігійної цінністю, а все інше є протизаконним; явними цілями є стандартизація самої душі і її розчинення в нівельованій спільності і економічно-механічної області, яка стала підкоряти всі аспекти життя. До того ж, навіть здатність розпізнати ступінь цього занепаду вже загублена. 

"Чорний барон" Юліус Евола, філософ-традиціоналіст