***

Безхмарне небо. Під дахами птАхи

своїх голодних живлять пташенят.

Стискає горло, наче цельсій магми, -

Вже досить! Врешті, що за дикий лад.

І скільки можна мріять неминучому

у пошуках любові нАвіки?

А чи пташиной краще, щоб не мучалась?

Пурх. Полетіла. Хочеш, то лови ...

Пір'їнка ніжна, мовби білим човником,

До рук припала заразом мені.

І безголоса я співаю солодко,

наче струна, ти спробуй, доторкнись...